Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 3

"Англ╕йська, арабська, н╕мецька, японська..." - крутилося в голов╕. В╕н мит-т╓во ╕ дуже уважно проглянув написане, але зм╕г перекласти лише деяк╕ слова та вони абсолютно не в'язалися м╕ж собою.

- Загадка з багатьма нев╕домими?- стиха промовив Олег. - Гада╓те, я не зна-йду розв'язок? Побачимо. - Програма нарешт╕ запрацювала. - Пов╕льн╕ше,н╕ж звичайно, але це не прив╕д для хвилювання. - Пальц╕ заб╕гали по клав╕атур╕ з неймов╕рною легк╕стю. В╕н став схожий на Моцарта, який ц╕╓╖ мит╕ творив чудову музику.

Рядки зм╕нювалися. ╤нод╕ л╕тери нагадували чудернацьких маленьких тва-ринок, що потрапили сюди нев╕домо зв╕дки й намагалися сховатись, пот╕м ставали надто великими, дал╕ витягувалися й тод╕ абсолютно н╕чого не мож-ливо було прочитати. Нарешт╕ гармон╕я була досягнута. Букви стояли струн-ко, як солдатики ╕ вже укра╖нською Олег прочитав :

- Брав╕с╕мо! Ти розкодував за одну годину 30 хвилин ╕ 48 секунд, написав-ши за цей час спец╕ал╕зовану програму, яка ╓ ╓диним можливим розв'язком ц╕╓╖ задач╕.

- Хлопц╕, а не п╕шли б ви в ╕нтернет, або куди подал╕! - розлютився Олег. - Мен╕ треба працювати. Сеанс демонстрац╕╖ власного ╕нтелекту з обох стор╕н зак╕нчено. Я в╕дключаюся. Бай-бай.

Одразу п╕дв╕в курсор до опц╕╖ в╕дключення в╕д ╕нтернету й клацнув миш-кою. Комп'ютер в╕дмовлявся його слухати, а на екран╕ з'явився ще один напис :

- Ми не хлопц╕, ╕ ми вже в ╕нтернет╕. Це не демонстрац╕я. Це була перев╕р-ка того, на що здатний ти.

Олег швидко схилився до модему й виключив його, сердито промовивши :

- Ненормальн╕ хакери-шмакери не дають працювати.

З острахом глянув на екран й побачив, що текст знову зм╕нився :

- Не метушися! Поки ми не захочемо, сеанс не зак╕нчиться!

Розлючений до несамовитост╕, в╕н витягнув з комп'ютера кабель й виклю-чив мон╕тор. Т╕╓╖ ж мит╕ екран погас, а комп'ютер затих. Нарешт╕ Олег зм╕г полегшено з╕тхнути. В╕н обтер к╕лька крапель поту, що завмерли у нього на чол╕ й неначе п╕сля довгого спарингу, тяжко п╕дв╕вся. Раптом в╕н почув шару-д╕ння жорсткого диску ╕ екран бризнув йому в обличчя вже знайомим жовто-гарячим св╕тлом. Один за одним швидко виникали рядки :

- Слухай, программер, з тобою н╕хто не жарту╓. Нам просто потр╕бно пого-ворити. Тоб╕ не зда╓ться дивним, що при в╕дключених модем╕, комп'ютер╕, мон╕тор╕ все працю╓? Тво╖ми курячими м╕зками потр╕бно нарешт╕ зрозум╕ти, ХТО до тебе зверта╓ться. ╤ порада: б╕льше н╕коли не роби те, що тоб╕ не дано, ╕накше тоб╕ н╕чого не дасться, ╕ тво╓му виду також. Наступна зустр╕ч в╕дбу-деться 20 травня о 16 годин╕ 30 хвилин 45 секунд.Комп'ютер можна не вклю-чати, щоб ми знову не гралися у хакера. Наш д╕алог ми збережемо на диску D у папку "Порада людству". Чекай ╕ б╕йся!

Олег не встиг щось в╕дпов╕сти, як рядки щезли. Якийсь час в╕н сид╕в неру-хомо.

"Отже, до наступно╖ зустр╕ч╕ с╕м дн╕в? Рано ми зустр╕лися, - подумав в╕н, прийшовши до тями. - М╕сяця у мене вже нема╓."

Пров╕в долонею по клав╕атур╕ й натиснув к╕лька клав╕ш. Екран був темним ╕ комп'ютер не працював. Олег струсив з плеча невидиму пилинку й пов╕льно встав.