Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 2

- Тридцять один р╕к - це не жарти, - сказав уголос.- Обов'язково заведу

с╕м'ю. ╤ буде у мене гарненький хлопчик... або д╕вчинка. В╕н посм╕хнувся ╕

той чолов╕к у дзеркал╕ теж посм╕хнувся йому. - Так вже краще.

Олег виглядав сповненим сил, жодного сл╕ду втоми не залишилося. Тепер в╕н м╕г працювати без в╕дпочинку ц╕лий день. Задоволений повернувся до ро-бочого каб╕нету. П╕д╕йшов до стелаж╕в з книгами й д╕став одну з них. Олег любив свою б╕бл╕отеку. Збирав ╖╖ довго, ще з╕ студентських рок╕в, пост╕йно примножуючи скарби, набут╕ людством. Дек╕лька тисяч книг стояли на поли-цях, виблискуючи р╕зними обгортками, немов запрошуючи у захоплююч╕ по-дорож╕. Ця б╕бл╕отека вражала сво╓ю р╕зноман╕тн╕стю. Тут були книги в╕д вузькоспец╕ал╕зованих по х╕м╕╖, ф╕зиц╕, математиц╕, астроном╕╖, до ф╕лософ-ських, що висв╕тлювали проблеми життя й розуму. Поруч поступово вирос-тали численн╕ ряди електронно╖ ╕нформац╕╖, компактно розм╕щено╖ на тонень-ких блискучих дисках. Проте минуле й сучасне чудово сп╕в╕снували.

Олег поклав книгу на м╕сце, наблизився до комп'ютера й п╕дключився до ╕нтернету. Пройшовся сайтами, проглядаючи необх╕дн╕ для роботи матер╕али. Години танули непом╕тно. Нарешт╕ Олег в╕дкинувся на спинку ст╕льця й зап-лющив оч╕, аби тр╕шки в╕дпочити. Було легко ╕ при╓мно.

- Один м╕сяць, - вимовив в╕н уголос. - Я повинен встигнути. Головне - не спинятися.

В╕н розправив плеч╕ й знову нахилився над клав╕атурою, майже механ╕чно надрукувавши адресу наступного сайту. Клав╕ша "Enter" прогнулася п╕д на-тиском його пальця й Олег глянув на мон╕тор.

- Що це? - здивовано мовив в╕н.

Екран був темний, як н╕ч.

- Т╕льки в╕русу не вистачало, - сердито сказав в╕н. Швидко ув╕мкнув антив╕-русну програму, з нетерп╕нням чекаючи результату, але його не було. - Щось новеньке. Мабуть, працю╓ гарний хакер. - Без вагань Олег почав застосовува-ти програму за програмою. Пальц╕ б╕гали по клав╕атур╕, майстерно вибиваю-чи необх╕дн╕ комб╕нац╕╖, але н╕чого не в╕дбувалося.

Неспод╕вано екран став жовто-гарячим, неначе хтось навмисне бризнув на нього м╕льйонами сонячних промен╕в. В╕д цього св╕тла не було боляче очам, навпаки - стало легко, наче п╕сля довгого при╓много в╕дпочинку. Дал╕ по цен-тру з'явилася темно-синя крапка, замигот╕ла, як маяк, що вказу╓ шлях кораб-лям ╕ зникла. А пот╕м Олег побачив к╕лька рядк╕в нев╕домого тексту. То була якась незрозум╕ла для нього мова. Скор╕ше, нав╕ть - це був синтез р╕зних мов.