Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 23

"Знову вони, - промайнуло блискавкою.- Ситуац╕я ста╓ надто некерованою. Треба щось робити."

В╕н швидко д╕став з кишен╕ шутер ╕ прочитав: "Енерго╕нформац╕йний кокон - аналог людини. Чужа форма. Необх╕дна стерил╕зац╕я. Д╕я потребу╓ п╕дтвердження."

- П╕дтверджую, - сказав уголос Олег ╕ його палець натис на панель.

Дво╓ м╕л╕ц╕онер╕в одразу впали, наче п╕дкошен╕, а трет╕й саме тепер пор╕внявшись з закоханими, падаючи, хот╕в схопити хлопця за руку, але проковзнув кр╕зь нього ╕ важко вдарився об землю. Т╕╓╖ ж мит╕ ус╕ тро╓ розтанули. Д╕вчина закричала ╕ разом з хлопцем почала швидко т╕кати.

"Т╕льки за межами мегапол╕су я буду в безпец╕," - думав Олег, перетинаючи дорогу.

Зовс╕м близько зупинився автобус ╕ Олег блискавкою заскочив у салон.

"Салон металевий, - подумав Олег. - Це може зб╕льшити мо╖ шанси."

Вод╕й натиснув на газ ╕ автобус рушив за м╕сто.

На к╕нцев╕й зупинц╕ разом з Олегом вийшло ще к╕лька пасажир╕в. Олег швидко прямував до гараж╕в, як╕ розташувалися неподал╕к. Промайнувши к╕лька ряд╕в, в╕н знайшов власний гараж. Повернув ключ у замку й в╕дчинив двер╕. Все тут завмерло в оч╕кування господаря. Олег наблизився до чорного, наче н╕ч, джипа, ╕ поклавши руку на капот, мовив:

- Що, в╕рний друже, мусиш мене рятувати, кр╕м тебе нема╓ кому.

Якусь мить в╕н стояв нерухомо, про щось напружено думаючи. Пот╕м с╕в за кермо, але вмикати мотор не посп╕шав.

" Невже я приречений завжди залишатися без вибору? - думав Олег. - ╢ т╕льки одна дорога, на щастя, чи на жаль. Отже за насл╕дки переживати не сл╕д, оск╕льки дорога одна."

В╕н подивився на годинник ╕ йому здалося, що час зупинився. Натис зелену ледь пом╕тну кнопку на сид╕нн╕ поруч ╕ в╕дкрив потайний невеличкий сейф. Там на сам╕с╕нькому дн╕ лежав один ╓диний ср╕блястий предмет. Якийсь час Олег не зводив з нього очей. Пот╕м в╕дкинувся на спинку сид╕ння ╕ дивлячись перед собою в╕дстороненим поглядом, мовив:

- Я повинен це зробити, нав╕ть якщо життя мо╓ стане ╕ншим.

В╕н згадав себе маленьким хлопчиком, який ╕з захопленням грався у солдатик╕в. Маленьк╕ добр╕ вояки завжди перемагали великих ╕ поганих. В╕н будував переможцям фортецю й задоволений лягав спати ╕ йому снилися чудов╕ кольоров╕ сни.

"Гра зак╕нчилася, - подумав Олег, згадавши Клатрона, Мар╕ й тих перевертн╕в, що пере- сл╕дували його. - Т╕льки тепер почнеться справжня боротьба".

Б╕льше Олег не вагався, в╕н впевненим рухом д╕став з сейфу ср╕блясту шапочку, яка переливалася вс╕ма кольорами райдуги ╕ швидко над╕в ╖╖. В цю ж мить в╕н в╕дчув, як його т╕ло налилося енерг╕╓ю, здалося, що воно стало захисним панцирем, а сила зб╕льшилася у десятки, а може й в сотн╕ раз╕в. Його мозок в╕дчув хвилю полегшення, наче з нього спала величезна ноша, ╕ думки потекли легко ╕ швидко. Олег знав, що б╕о╕нформац╕йний модулятор повинен повн╕стю замаскувати електричн╕ ╕мпульси його мозку, прискорити б╕ох╕м╕чн╕ процеси орган╕зму, зм╕цнити м'язи, п╕двищити пам'ять, швидк╕сть мислення ╕ тепер йому були не страшн╕ н╕ супутники, н╕ Клатрон, н╕ Протер. Модулятор був розробкою лаборатор╕╖ випром╕нювання ╕ нових вид╕в енерг╕╖.