Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 21

Екран зник. Не залишаючи й хвилини на роздуми, Протер р╕зко мовив:

- Занадто дорог╕ спецефекти для гумово╖ кул╕. Я нарешт╕ почую те, за чим прийшов?

- Н╕, - в╕дпов╕в Олег. - Люди - не мурахи, а за кого вида╓те себе ви, ще подивимось.

- Часу дивитись у тебе вже нема╓, - зл╕сно крикнув в╕н. Митт╓во вихопив зброю ╕ направивши на Олега, р╕шуче п╕шов уперед. Все навкруги запалало. Олег впав, але одразу п╕дв╕вся й з ус╕х сил кинувся до дверей. Вискочив ╕з квартири, к╕лька раз╕в повернув ключ у замку й викинув його геть. У в╕дпо-в╕дь на таке безумство почув як Протер б'╓ кулаками у двер╕. Дал╕ на мить запанувала тиша ╕ двер╕ вилет╕ли та гучно впали б╕ля ст╕ни. Не оглядаючись, Олег поб╕г коридором.

Розд╕л 9.

Втеча.

Олег, тяжко дихаючи, б╕г коридором.

- Куди так швидко? - неспод╕вано почув знайомий ж╕ночий голос.

- Анна! - зрад╕в Олег ╕ зупинився. - ╤ ти тут, ╤ване ! - Анна з чолов╕ком жили у тому ж будинку, що ╕ Олег ╕ товаришували з ним. - Допомож╕ть, мене пересл╕дують!

- Н╕кого нема╓, тоб╕ здалося, - мовила Анна.

- Таке не може примаритися, - вигукнув Олег. - Це пастка,я повинен т╕кати.

- Встигнеш, - неспод╕вано грубо сказав ╤ван ╕ м╕цно схопив Олега за руку.

- Що з тобою? - здивувався Олег та зам╕сть в╕дпов╕д╕ був звалений на землю сильним ударом у щелепу.

- ╤ване! - скрикнула Анна. - Не см╕й! Що на тебе найшло?

Олег спробував п╕двестись та знову в╕дчув сер╕ю удар╕в по корпусу. В╕н застогнав в╕д болю ╕ ледь вивернувся в╕д наступного удару. Тод╕ Олег став у ст╕йку й одразу звалив супротивника р╕зким ударом у печ╕нку. ╤ван зл╕сно глянув на нього ╕ блискавично вдарив ногою у голову.

- Н╕куди не втечеш, - прохрип╕в ╤ван ╕ в його руках з'явився н╕ж.

Анна зойкнула й почала голосно кричати. Олег автоматично витяг ╕з кише-н╕ шутер (це був невеличкий предмет, схожий на диктофон) ╕ направив на ╤вана. Т╕╓╖ ж мит╕ той упав, наче п╕дкошений й б╕льше не п╕дводився.

- Що ти зробив з мо╖м чолов╕ком? - Анна перелякано дивилася на Олега, не розум╕ючи, що в╕дбува╓ться. Вона нахилилася над ╤ваном ╕ несамовито трусила його за плеч╕. - Ти вбив його!

- Це вже не тв╕й чолов╕к, - глухо сказав Олег. - ╤ не людина це взагал╕.

- Що ти верзеш! - вона штовхнула Олега ╕ закричала ще голосн╕ше.

Олег подивився на шутер ╕ митт╓во направив на ╤вана. На табло з'явився напис: "Зм╕нена енерго╕нформац╕йна оболонка людини. Заф╕ксовано втручан-ня на р╕вн╕ мозку. Л╕кв╕дувати ╕нформац╕йне втручання? Так, чи н╕?"

Олег натиснув "так" ╕ одразу ╤ван глибоко вдихнувши пов╕тря, розплющив оч╕. Затуманеним поглядом, не розум╕ючи, що з ним трапилося, дивився довкола. Анна допомагала п╕двестися ╤вану. Побачивши це, Олег поб╕г геть.

Олег з силою штовхнув двер╕ п╕д'╖зду, вони заскрип╕ли й зачинилися за ним. Не зупиняючись, в╕н поб╕г до дороги. Наче на замовлення загор╕лося зелене св╕тло й Олег опинився на протилежному боц╕. Йому захот╕лося ще раз глянути на в╕кна сво╓╖ квартири, аби,