Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 20

- Ти хто? - запитав Олег.

- Можеш звати мене Протер, - в╕дпов╕в г╕сть.

- Такий маскарад обов'язковий?

- Це не маскарад. Я хочу почути "так" ╕ негайно.

- Ви добре вм╕╓те м╕няти шк╕ру, - сказав Олег. - Хамелеони!

Неспод╕вано чолов╕к розсм╕явся. В╕н см╕явся довго, закинувши назад голову. Його м╕цне т╕ло здригалося, руки звисали ╕ було видно, як пульсу╓ кров у жилах. Олегу страшенно хот╕лося з розмаху зац╕дити прям╕с╕нько у щелепу, щоб б╕льше не чути цього потворного см╕ху.

- Можливо, ти спод╕ва╓шся, що зможеш сховатися в╕д нас? - нарешт╕ заспоко╖вшись, запитав Протер. - В ╕ншому будинку, в другому м╕ст╕, чи в сус╕дн╕й кра╖н╕? Це безглуздя. Перенесешся у пустелю? Гада╓ш, де нема╓ цив╕л╕зац╕╖, ти будеш невловимий. А супутники? Вони всюди. Вони - наш╕ оч╕ ╕ наша зброя. Зна╓ш, що може трапитись? - пов╕льно ╕ ч╕тко вимовляючи кожне слово, мовив в╕н. - Випадковий зб╕й програми ╕... некерована бо╓головка неспод╕вано полетить саме туди, куди ми вкажемо. - ╥дка посм╕шка застигла на його губах. - Н╕, це надто просто. Випром╕нювання ╕з супутника, яке люди нав╕ть заф╕ксувати не зможуть, потрапить прям╕с╕нько у тв╕й мозок. ╤ все, проблеми щезнуть.

- Хочете залякати мене? Мен╕ вже все одно.

- Ми зна╓мо, що обставини можуть змусити зм╕нити ╕ власну повед╕нку, ╕ погляди, ╕ переконання. Ми ╕з задоволенням створимо потр╕бн╕ обставини, або утрима╓мося, якщо ти передума╓ш.

Олег швидким рухом д╕став з кишен╕ п╕столет ╕ спрямував на гостя.

- Ти передбачливий, - усм╕хнувся той. Жоден мускул не ворухнувся на йо-го обличч╕. - Хочеш мене вбити? Я чекаю, - ╕ в╕н знову голосно розсм╕явся.

Олег рвучко натис на курок ╕ чолов╕к впав, розкинувши руки. Олег дивився на його т╕ло, яке безпорадно лежало неподал╕к ╕ не знав, що робити дал╕.Тако╖ швидко╖ перемоги в╕н не чекав. П╕сля ст╕лькох погроз - смерть нав╕ть без опору. "Щось тут не так, - подумав Олег. - В╕н не був схожий на кам╕кадзе. Може ще будуть гост╕?" Раптом здригнувся в╕д знайомого см╕ху. Т╕╓╖ ж мит╕ побачив, що той п╕дводиться, сповнений сил ╕ без жодно╖ подряпини.

- Щоб ти припинив робити под╕бн╕ дурниц╕, я тоб╕ дещо покажу. - Г╕сть пров╕в долонею у пов╕тр╕ ╕ Олег одразу побачив екран. - Нав╕ть найдосконал╕-ший комп'ютер, з яким ти працював, лише жалюг╕дна подоба цього. Дивись.- ╤ в╕н почав натискати на невидим╕ клав╕ш╕.

Олег побачив свою к╕мнату, а в н╕й Протера ╕ себе. А дал╕ , наче у к╕но, у найдр╕бн╕ших деталях в╕дновилася ситуац╕я, яка була тут к╕лька секунд тому. В руках Олега опинився п╕столет ╕ в╕н натис на курок. З цього моменту зйомка значно упов╕льнилася. Олег добре бачив, як летить куля, маленька, блискуча, наче бджола, вона повинна була д╕статися ц╕л╕ ╕ виконати доручену ╖й справу. Але трапилося непередбачене. Чи╖сь невидим╕ руки зробили у т╕л╕ чолов╕ка д╕рку,неначе воно раптом стало м'яким. Кр╕зь не╖ ╕ пролет╕ла куля. Дал╕ все повернулося на сво╖ м╕сця. Т╕ло в╕дновилося ╕ г╕сть артистично впав на п╕длогу.