Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 19

Олег обернувся ╕ побачив, що Мар╕ уважно дивиться на нього.

- Гадаю, на сьогодн╕ вистачить розмов, - мовила вона ╕ пов╕льно встала.

Якась, нев╕дома до цього часу сила, п╕дштовхувала Олега п╕дб╕гти до не╖ ╕ просити залишитись хоча б ще на хвилинку, аби просто бути поруч ╕ мовчати. Але в╕н не зробив жодного кроку.

- Я не прощаюся, - тихо сказала Мар╕ ╕ неспод╕вано Олег пом╕тив сум у гли-бин╕ ╖╖ блакитних очей. Т╕╓╖ ж мит╕ Мар╕ огорнула хмара ╕ вона розтанула, наче вид╕ння.

Розд╕л 8.

Хамелеони.

Олег лежав на диван╕ й дивився на фотограф╕ю на ст╕н╕. Тепер вона не викликала жодних спогад╕в, думки були десь дуже далеко. Оч╕ почали закриватись ╕ вперше за останн╕ дн╕ Олег м╕цно заснув.

- Доброго ранку, - почув кр╕зь сон. Олег митт╓во встав й одразу зустр╕вся поглядом з Клатроном. - Настав час переходити в╕д сл╕в до д╕ла.

Олег наблизився до мон╕тора. Бл╕де обличчя Клатрона випром╕нювало задоволення.

- Нам потр╕бно обговорити умови сп╕впрац╕, - сказав в╕н. - Ти будеш нашим представником на Земл╕ ╕ саме з тво╓ю допомогою ми будемо сп╕впрацювати.

- А якщо я в╕дмовлюся? - запитав Олег.

- Чому? - здивувався Клатрон. - Я гадав ми порозум╕лися.

- А я в цьому почав сумн╕ватися, - досить р╕зко в╕дпов╕в Олег. - Ваша показова люб'язн╕сть насправд╕ схожа на втручання у чуж╕ справи. Саме ви контролю╓те кожну нашу зустр╕ч. ╤ у мене ╓ не безп╕дставн╕ п╕дозри, що так само ви прагнете контролювати життя на наш╕й планет╕.

- А ти хот╕в, щоб було ╕накше? - незадоволено мовив Клатрон. - Я спод╕вався, що ми станемо друзями.

- Нав╕що ви влаштували мен╕ побачення з Мар╕ вчора? Хот╕ли приспати мою св╕дом╕сть, щоб пот╕м було легше ман╕пулювати? Хто ви насправд╕?

Обличчя Клатрона зм╕нилося, в╕н суворо глянув на Олега й р╕зким тоном сказав:

- Я втомився тебе умовляти ╕, мабуть, в цьому вже нема╓ потреби. Ви - мурахи проти нас ╕ повинн╕ знати сво╓ м╕сце. За к╕лька дн╕в сп╕лкування наша цив╕л╕зац╕я розвинулася наст╕льки, що нав╕ть тоб╕ буде складно це уявити. ╤ якщо при перш╕й зустр╕ч╕ ми вимушен╕ були поводитися вв╕чливо, то зараз, затям це, ми диктуватимемо умови, а ти можеш т╕льки слухатися. В╕дносно Мар╕ ти все ч╕тко зрозум╕в, вона потр╕бна була як ╕нструмент впливу на тебе.

- Ви слабк╕! - вигукнув Олег. - Слабк╕ тому, що використову╓те ж╕нку для досягнення сво╓╖ огидно╖ мети. Так, я не байдужий до не╖, але якщо ви взяли проти мене таку зброю, ви дуже поган╕. Друз╕ так не роблять. Ми д╕йсно ваша ╕стор╕я, але нащадки можуть дуже сильно зм╕нитися.

Обличчя Клатрона стало кам'яним, оч╕ були склян╕ й пуст╕. Дивлячись кр╕зь Олега, голосом, що не визна╓ в╕дмови, Клатрон сказав:

- У тебе нема╓ вибору. Ти повинен погодитись.

- Виб╕р ╓ завжди, нав╕ть, коли зда╓ться, що це не так, - в╕дпов╕в Олег.

- Подивимось, - просичав Клатрон ╕ зник.

Стало дуже тихо, але тиша була непри╓мна, надто давляча. Раптом з мон╕тора виринуло безл╕ч яскраво-жовтих пекучих промен╕в. Олег закрив оч╕ руками в╕д болю й в╕дб╕г до дверей. Обернувшись, побачив високого кремезного чолов╕ка. Таку м╕цну статуру Олег бачив т╕льки в бойовиках. Його погляд був пронизливий ╕ жорстокий. На ньому був чорний костюм, це робило його широк╕ плеч╕ ще ширшими, а погляд ще агресивн╕шим.