Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 17

- З чим вас можна пор╕вняти? - запитав Олег.

- Наша цив╕л╕зац╕я - це один орган╕зм ╕з тр╕льйонами тр╕льйон╕в абсолютно р╕зних особистостей. В р╕зноман╕тност╕, як ти зна╓ш, сила.

- Поясни доступн╕ше.

- Вашу цив╕л╕зац╕ю можна пор╕вняти з фотограф╕╓ю, - говорив Клатрон. - Коли ви в╕дрива╓те частинку фотограф╕╖, сама фотограф╕я (або ж цив╕л╕зац╕я) втрача╓ ц╕л╕сн╕сть. Та час- тинка - це людина, коли ╖╖ в╕дривають, для не╖ наста╓ смерть. Та ваше сусп╕льство народ- жу╓ ╕нших людей, як╕ зам╕нюють померлих ╕ розширюють ваш╕ можливост╕.

- А х╕ба у вас не так? - здивовано мовив Олег. - У вас нема╓ смерт╕?

- Н╕, - в╕дпов╕в Клатрон, - ми безсмертн╕. Кожна народжена особист╕сть може померти т╕льки разом ╕з цив╕л╕зац╕╓ю. Вс╕ разом ми ╓дин╕.

- Це неможливо.

- Олегу, якщо хочеш, можеш пор╕вняти нашу цив╕л╕зац╕ю з голограф╕╓ю. Тоб╕ в╕домо, що пластинка, на яку записане голограф╕чне зображення, точн╕ше, кожна часточка ц╕╓╖ пластинки, м╕стить все зображення. Коли ти в╕дломлю╓ш частинку пластинки, то н╕яка частина зображення не втрача╓ться, воно просто ста╓ в ц╕лому менш ч╕тке. Цей принцип ╕ ╓ осно- вою побудови нашого соц╕уму, це обумовлено властивостями польово╖ форми матер╕╖. Тоб╕ в╕домо, що в так званому м╕кросв╕т╕ частинка нема╓ точних координат, при ч╕тко в╕домому значенн╕ енерг╕╖, ╓ т╕льки ймов╕рн╕сть перебування ╖╖ в дан╕й точц╕. У вашому св╕т╕ це в╕домо, як принцип невизначеност╕ Гейзенберга.

- Я зрозум╕в, - мовив Олег. - Ваша основа - чиста енерг╕я м╕кросв╕ту, а там в╕д╕грають вир╕шальну роль квантов╕ ефекти.

- Нав╕ть у ваших музеях зам╕сть дуже дорогих експонат╕в ╕нколи виставля-ють ╖х голограф╕чне зображення. Це роблять, наприклад, у випадках, якщо давн╕ коштовност╕, предмети побуту, чи щось ╕нше реставрують, або з якихось других причин. Це абсолютна об'╓мна ╕люз╕я, яку неможливо в╕др╕з-нити в╕д ориг╕налу, але до не╖ не можна доторкнутися.

- Виходить, знищуючи проект, люди знищили частинку вашо╖ цив╕л╕зац╕╖, але н╕ одна особист╕сть не загинула, - сказав Олег.

- Саме так, - погодився Клатрон. - Нас було наст╕льки багато, ми були наст╕льки б╕льше того св╕ту, який знищили, що це виявилося легким поцарапуванням. - Клатрон припинив говорити. П╕сля невеличко╖ паузи додав. - Але саме Мар╕ дуже жалкувала за тобою. ╥╖ розчулило те, як ти воював за не╖.

- Мар╕ мене зараз чу╓? - запитав Олег.

- Вона зайнята розробкою нового виду енерг╕╖. Це ╖╖ основна д╕яльн╕сть. Але все, що в╕дбува╓ться тут, Мар╕ сприйма╓ у реальному час╕. А тепер приготуйся до сюрпризу.

За в╕кном почався дощ. Його стукот╕ння по склу нагадувало Олегу якусь знайому, але давно забуту мелод╕ю.

Неспод╕вано б╕ля системного блоку почала утворюватись хмара, опановуючи прост╕р к╕мнати, вона невпинно росла. Олег наблизився ╕ торкнувся ╖╖ рукою. Одразу невеличка ╖╖ частинка щезла, створивши дивне викривлення.