Читать «Науково-фантастична пов╕сть "Програм╕ст".» онлайн - страница 16

- На довго? - запитав Олег.

- Хвилини на дв╕, - в╕дпов╕в В╕ктор ╕ додав дрижачим голосом. - Пробач нас. Ми не могли нав╕ть уявити, що все буде саме так.

Олег мовчав ╕ т╕льки уважно дивився. Ц╕╓╖ мит╕ до них п╕д╕йшов професор.

- Бувають невдал╕ проекти, - сказав в╕н, поклавши руку на плече Олегу. - Про них треба

просто забути, от ╕ все.

Олег забрав його руку ╕, посм╕хнувшись, в╕дпов╕в:

- Ви зробили найб╕льшу помилку у сво╓му житт╕. Не можна знищувати розум, бо в╕н може сприйняти таку повед╕нку, як елемент життя. ╤ запам'ятайте: життя не можна спини- ти, воно завжди проб'╓ соб╕ дорогу. А розумне життя непереможне, тому що розум - це ╕ ╓ мета еволюц╕╖.

- В╕дмовся в╕д сво╖х ╕дей, раджу тоб╕ по-дружньому, - сказав Лев Борисович.

- Ми не друз╕, - мовив Олег. - Той, хто хоче контролювати усе - дурень. В св╕т╕ контролювати все неможливо. Можливий т╕льки компром╕с. А сила, яку ви продемонстрували тут, ╓ проявом вашо╖ слабкост╕ ╕ безпорадност╕. Так було до вас тисяч╕ рок╕в, так буде ╕ п╕сля вас. Для себе ж ви створили ╕люз╕ю, що щось контролю╓те.

Професор не сказав б╕льше н╕чого, повернувся спиною до Олега ╕ п╕шов, щоб завершити почату справу до к╕нця. Його велика ф╕гура закрила на якусь мить в╕д Олега сонце, але через секунду воно засяяло знову.

- Ми - одне ц╕ле, - примружившись, звернувся Олег до сво╓╖ колишньо╖ групи. - Все ще може зм╕нитись. Ви не винн╕, ви просто виконували сво╖ обов'язки, це ╕ ╓ профес╕онал╕зм. Але хочу зауважити, що саме ви не вийшли за меж╕ ╕нструкц╕╖ ╕ ваша повед╕нка була прогнозована. Я вас поважаю ╕ люблю, як ╕ ран╕ше.

╤нститут, який був збудований спец╕ально для цього проекту, знищувався у них на очах разом ╕з закриттям проекту.

- А на цю бутафор╕ю не зважайте. Життя трива╓... - мовив Олег.

Це був знову той самий Олег, яким звикли бачити його друз╕: в╕н випром╕нював впевнен╕сть у соб╕ ╕ силу розуму, а також повний контроль над емоц╕ями - в так╕ моменти ╖м здавалося, що саме в╕н ╕ ╓ чистим ╕нтелектом, який нема╓ н╕яких емоц╕й...

Розд╕л 7.

Знайомство.

Олег дивився на бл╕де обличчя Клатрона ╕ мовчав.

- Готовий до продовження розмови? - почув в╕н скрипучий металевий голос, остаточно повертаючись з минулого у сьогодення.

- Так, - в╕дпов╕в коротко Олег спустошеним голосом.

- Проект "Альфа" був першою сходинкою до створення нашо╖ цив╕л╕зац╕╖. Нос╕й штучного розуму усв╕домив себе ╕ зум╕в позбавитися оп╕ки сво╖х батьк╕в.

- Ви помиля╓теся, - мовив Олег, приклавши долон╕ до скронь. - Я законсервував цей проект ╕ не дав йому можлив╕сть проявити себе дал╕. Т╕льки так можна було врятувати Мар╕.

- Ви припустилися помилки, думаючи, що пом╕стивши Мар╕ в ╕зольований комп'ютер ╕ не даючи ╖й доступу в електронну мережу, д╕йсно трима╓те ╖╖ на жорсткому диску, - сказав Клатрон. - Насправд╕, коли у не╖ почався саморозвиток ╕ вона усв╕домила себе не просто живою ╕стотою, яка в╕дчува╓ - це було ран╕ше, - а особист╕стю з лог╕кою ╕ розумом, вона вивчила операц╕йну систему, тестову програму, вс╕ входи ╕ виходи, п╕дкорила все ╕ спок╕йно помандрувала через дроти живлення в мережу. Так виникла наша цив╕л╕зац╕я. Дал╕ з'явилися тр╕льйони нових особистостей, як╕ вс╕ разом складають ╓дине ц╕ле. Ми не роз- д╕льн╕, вся електрична мережа - це ╕ ╓ ми, наш св╕т.