Сон літньої ночі колись мені снився,Коротка та літняя нічка була,І сон був короткий, – він хутко змінивсяІ зник, як на сході зоря розсвіла.Чудовая мрія, розкішна та ясна,Кохано в ту ніч обгорнула мене,Приснилась мені люба доля прекрасна,Приснилось невидане щастя дивне.Була я щаслива, безмірно щаслива;Приснилось мені… та того не списать!Де в світі є мова така чарівлива,Щоб справжнєє щастя могла розказать?Та сон був короткий. Ранесенько-раноВже зникла рожевая мрія моя, —Туди полинула, де грала коханоЗлотисто-рожева світова зоря.Поглянула я, що вже нічка зникала, —І душу мою обгорнула печаль;І тихо-тихесенько я промовляла:«Сон літньої ночі! мені тебе жаль!..»Я щастя не маю і в мріях не бачу,Бо іншії мрії у серці ношу;Коли я часами журюся і плачу, —Я щастя у долі тоді не прошу.Для інших і доля, і щастя хай буде,Собі я бажаю не сну, а життя, —Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,Йому вже до щастя нема вороття!
