«Мамо, іде вже зима,Снігом травицю вкриває,В гаю пташок вже нема…Мамо, чи кожна пташинаВ вирій на зиму літає?» —В неньки спитала дитина.«Ні, не кожна, – одказує мати, —Онде, бачиш, пташина сивенькаСкаче швидко отам біля хати, —Ще зосталась пташина маленька».«Чом же вона не втіка?Нащо морозу чека?»«Не боїться морозу вона,Не покине країни рідної,Не боїться зими навісної.Жде, що знову прилине весна».«Мамо, ті сиві пташкиСміливі, певно, ще й дуже,Чи то безпечні такі, —Чуєш, цвірінькають так,Мов їм про зиму байдуже!Бач – розспівалися як !»«Не байдуже тій пташці, мій синку,Мусить пташка малесенька дбати,Де б водиці дістати краплинку,Де під снігом поживку шукати».«Нащо ж співає? Чудна!Краще шукала б зерна!»«Спів пташині потіха одна, —Хоч голодна, співа веселенько,Розважає пташине серденько,Жде, що знову прилине весна».
1891
* * *
Тішся, дитино, поки ще маленька.Ти ж бо живеш навесні,Ще твоя думка літає легенька,Ще твої мрії ясні.Мрія полине із думкою вкупціГеть у далекі світа, —Крил не втинай сизокрилій голубці,Хай вона вільно літа!Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,Як то колись принеслаТую цілющу-живущу водицюДрібна пташина мала?Їй не страшні були дикі простори,Скелі і хвилі морські,Перелітала найвищії гори, —Мала крильцята прудкі.Так твоя думка швиденько полине,Тільки їй волю даси,І принесе з чарівної країниКраплю живої роси.І як приступить журба невсипущаТа до серденька твого, —Тая росиця цілюща-живущаБуде живити його.Хай же та мрія із думкою вкупціЛине в незнані світа, —Крил не втинай сизокрилій голубці,Хай вона вільно літа!
1891
Веснянка
Сестрі Олесі
Як яснеє сонцеЗакине свій промінь яснийДо тебе в віконце, —Озвись на привіт весняний.Олесю, серденько,Співай веселенько!Весняного ранкуСпівай, моя люба, веснянку!Як бідну первістку,Дочасну, морози поб’ютьІ кущик любисткуХолоднії роси поллють, —Не плач, моя роже,Весна переможе!Весняного ранкуСпівай, моя люба, веснянку!Як дрібнії дощіЗаслонять нам світ навесні,Як нам молодощіПов’ються у хмари сумні, —Не тратьмо надіїВ літа молодії!Весняного ранкуСпіваймо, сестрице, веснянку!На літо зеленеПоїду я геть в чужий край,Згадай же про мене,Як підеш по квіти у гай.Спогадуй, Олесю,Сестру свою Лесю!Весняного ранкуДаю тобі сюю веснянку!
