Читать «Морфій» онлайн - страница 298

115

Відпусти. (Нім.)

116

— Мама у Варшаві, батьку! (Нім.)

117

— Він німець, чуєте! Він німець! (Нім.)

118

— Прошу, ось його папери. (Нім.)

119

— Чортів пияк! Тягни його до ліжка, жінко! (Нім.)

120

— Вибачте. (Нім.)

121

Класичний напівофіційний денний (на противагу вечірньому смокінгу) костюм, що складається з двобортного піджака, класичних штанів, краватки та жилетки. Від класичного костюма відрізняється суттєво меншою кількістю правил, які регламентують його носіння.

122

— Заходьте. (Нім.)

123

— Дозвольте відрекомендувати: мій син Константин. (Нім.)

124

— Я про вас багато чув. (Нім.)

125

— До наших справ повернемося пізніше, пані Віллеманн. До побачення. (Нім.)

126

— До побачення, пане фон Мольтке. (Нім.)

127

— То що будемо робити?

128

— За мною.

129

— А тепер що? (Нім.)

130

Прошу, я виконав тут свої обов’язки. (Нім.)

131

Прошу, а тут у нас салон. (Нім.)

132

— Геть звідси, свині! (Нім.)

133

Сволота! Я так само добрий німець, як ви, навіть кращий, ніж ви! Мій батько — граф, лицар, герой війни, а хто твій батько, мудло? (Нім.)

134

Буквальний переклад німецького слова Arschlöcher

135

Гусяча шкіра (лат.).

136

Марка німецьких презервативів (нім.).

137

— Що вам потрібно? — Мені треба до… (Нім.)

138

— До кого? — Треба до пана Штрахвіца. — А ви хто? (Нім.)

139

— Сходами вгору, четвертий поверх. (Нім.)

140

— Я тебе ще на сходах почув. Я почув, як ти плакав і кликав мене і матір. (Нім.)

141

— Я тебе ще на сходах почув. Почув, як ти плачеш. Заходь. (Нім.)

142

— Тут жив польський генерал. — Я знаю. — Ти був на війні? — У кавалерії. Був унтер-лейтенантом у 9-му полку уланів. — Унтер-лейтенантом? То щось як хорунжий? — Ні. Це найнижче офіцерське звання у польській армії. Підпоручник. Унтер-лейтенант. Це відповідає нашому… вашому лейтенанту. — Розумію. Ти воював? — Так, кулеметником. Отримав нагороду. Бойовий хрест. Розумієш, хрест за відвагу. — Розумію. Сідай. (Нім.)

143

— Тут немає склянок для шнапсу. Він, мабуть, був непитущий. (Нім.)

144

— Добре, що ти прийшов. (Нім.)

145

— Тату, я не німець. — Я знаю. Мене це ніяк не стосується. (Нім.)

146

— Я прийняв громадянство Райху. Але я не німець. Я працюю на таку собі польську… організацію. (Нім.)

147

— Мені потрібна твоя допомога. (Нім.)

148

— Так, це підійде. (Нім.)

149

— Одягай. (Нім.)

150

— Білизну теж, ось тут нова, ще не ношена. І шкарпетки. (Нім.)

151

— Цим краще не вихваляйся. — Добре, а тепер глянь на себе в дзеркало. (Нім.)

152

— Дірки в одязі, на місці орденів, вони можуть тебе видати… (Нім.)