Читать «Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці» онлайн - страница 16

З того часу інтимне життя людей похилого віку асоціювалося в мене із запахом огіркового розсолу, і навпаки — як тільки починався сезон соління огірків, я завжди згадував ДОРАРОНОВНУ і ДЯДЬ-ОСЮ, і чим більше років мені ставало, тим більше я замислювався над своїм пенсіонерським майбутнім.

Судячи з усього, це була не єдина любовна гра цієї пари. Загадка їхньої забави під назвою «САДО-МАЗО» так і залишилася нерозгаданою. Вечорами вони вмикали на повну котушку телевізор і час-від-часу, крізь оголошення очків з фігурного ковзання чи коментарі Ніколая Озерова про футбольний матч, чулося грубе ДОРАРОНОВНЕ «Садо!» і беззахисне ДЯДЬ-ОСИНЕ «Мазо!», яке він вимовляв тоненьким голосочком. Через деякий час сімейна парочка виходила з кімнати на кухню — задоволена, розпашіла, й довго пила чай із заварними тістечками.

Я довго думав, що любовні ігри ЦИФЕРБЛАТІВ цілком безневинні. І якось завів на цю тему розмову із СЬОЖЕЮ. Але той зі мною не був згоден, звернувши мою увагу на такі факти: по-перше, це знаменита ДЯДЬ-ОСИНА настоянка «Мужская сила». Я думав, що «чоловіча сила» — то метафора. Однак СЬОЖА запевнив мене, що це убойний засіб, яким можна підняти чоловічу гордість у ДЯДЬ-ОСИНИХ клієнтів.

— А що «по-друге»? — спитав я.

— А, по-друге, це «сімнадцять з половиною ДЯДЬ-ОСИНИХ способів вирішити проблему НЕ СТОЇТЬ».

— Ну, і які ці способи? Припустимо, морквочка — це раз…

— Інтимні ігри типу «садо-мазо» і «а що це в тебе таке?» — два і три.

— Ну добре. А де ще чотирнадцять з половиною способів?

— Ну, оральний секс. Він — їй. Це чотири. І вона — йому, це п’ять.

— Оральний? Ти думаєш, ДОРАРОНОВНА і ДЯДЬ-ОСЯ?.. — не закінчив я, на мою думку, абсурдну фразу.

СЬОЖА лише кивнув.

— Нє, ти ґоніш! — не повірив я.

— Він мені сам про це казав.

Я уявив собі ДОРАРОНОВНУ і ДЯДЬ-ОСЮ у відповідних інтимних позах, і у мене в районі підшлункової запрацював моторчик, який означав мікс нудоти і збудження.

— Я тобі не вірю! — категорично заявив.

— А ти прийди в суботу на кухню і подивися, як вони снідають.

Що тут не знати? — подумав я. Вся комуналка щосуботи спостерігає один і той самий ритуал: як ЦИФЕРБЛАТИ на сніданок варять, а потім вживають сардельки і яйця «в мішечок».

«— Ося, от-дай (саме так, роздільно) мне свою сардельку!» — театрально, «з почуттям» промовляла ДОРАРОНОВНА, при тому навіть не намагаючись забрати справжню сардельку в чоловіка.

— Не от-дам, Дорочка, не от-дам! — подібно до ДОАРОНОВНИ ставив паузу в слові «отдам» ДЯДЬ-ОСЯ.

— А я у тебя от-беру, Осичка!

— Ану, попробуй, Дорочка, от-бери!

Або таке:

«Осичка, ты так активно облизываешь ложечку от иичка! (цим словом у ЦИФЕРБЛАТІВ позначалося яйце). Это же неприлично!»

Або:

«Осичка, ты сьорбаешь иичко очень громко, соседи могут услышать!» (це при цьому, що сусіди були максимум за два метри від них).

І завжди всі діалоги супроводжувалися загадковими хіхіканням.