Читать «Майстер реліквій» онлайн - страница 17

На додачу до інших своїх талантів, Тецель був дуже в'юнким богословом. Він запровадив нову форму індульгенції, за якою можна отримати повне прощення за гріхи, яких ви ще не скоїли. Навіть Ісус з цього здивувався би. Це спричинило багато суперечок — разом із його сенсаційним твердженням про те, що папські індульгенції можуть звільнити вас з чистилища навіть якщо ви — барабанний дріб! — зґвалтували Пресвяту Діву.

Дісмас насупив брови, намагаючись зрозуміти це на технічному рівні. Навіть припускаючи, що ваша ницість є настільки надзвичайною, щоб скоїти таку жахливу річ. Яким чином людина, що живе за п'ятнадцять століть після часів Христа, могла б вступити у статеві стосунки зі Святою Марією? Особливо враховуючи те, що після смерті її тіло було повністю вознесене на небеса.

Нарешті Дісмас вирішив про це навіть не думати. Нехай цим займаються богослови.

Альбрехт, Тецель і Пфефферкорн підбили підсумки. Всі 296 реліквій, які Дісмас привіз із Базеля, давали сукупну вартість у перерахунку на індульгенції в 52 206 років скорочення перебування у чистилищі. І надавали його преосвященству законну можливість повернути свої інвестиції.

Монсеньйор Хенк, куратор соборної колекції, доповів про стан колекції його милості. Зараз вона налічує більше 6000 реліквій і має загальну вартість у 9 520 478 років скорочення перебування в чистилищі.

— Ми задоволені, майстре Дісмас, — резюмував Альбрехт. — Ходімо щось перекусимо. Нам із вами багато чого треба обговорити.

Вони вдвох усілися у кабінеті Альбрехта під люстрою, виготовленою з оленячих рогів.

— Ваша подорож з Базеля пройшла добре?

— Так, ваша милосте, човном було легше. Прекрасна пора року. Гарно. Листочки і все таке.

— Так-так. Ви зупинялися по дорозі?

— Уночі зазвичай стояли на якорі.

— Без… інцидентів?

— Наша подорож минула без прикрих подій, слава Богу.

Альбрехт кивнув.

— Так, слава. З таким вантажем, як у вас… Я питаю тому, що ми отримали повідомлення. З верхоріччя.

— Хм?

— Йшлося про напад. На церкву.

— Ох! Це погана звістка.

— Так. І треба ж було, щоб це сталося в той час, коли ви перебували на річці. А що якби на вас напали?

— Ну, — Дісмас посміхнувся, — ось він я, тут, живий-здоровий. А що саме трапилось?

— Це було святотатство. І зневажання.

Дісмас похитав головою.

— Жахлива річ.

— Так, це жахливо. Арбалет.

— Це вино просто чудове, ваша милосте. Це з вашого винограднику?

— Я радий, що вам подобається. Я дам вам кілька пляшок.

— Ваша милість дуже люб'язні.

— Ви прибули з Віттенберга? Бачилися з вашим покровителем — «дядечком Фрідріхом»?

— Як бачить ваша милість, перш за все я завітав до вас.

— Велика честь, Дісмасе.

— Це мені випала велика честь, ваша милосте.

— Можете тепер і мене називати дядечком.