Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 95

Володя семирічку і поїхав з села до батька, який теж жив

бідно, бо друга дружина мала трьох дітей від першого чоло-

віка, який помер, залишивши її злиднювати. Мачуха свого

162

пасинка чомусь незлюбила, і він почав з ранніх літ працю-

вати на різних роботах, не боячись труднощів, що виникали

щодня. Згодом став шахтарем, а це робота не для слабосиль-

них, а фізично загартованих змалку. Зустрілись ми, коли нам

обом було понад 45 років. Побачив перед собою змужнілого

чоловіка, який був цілком задоволений життям.

Ще, навчаючись у медичному інституті, я приглядався,

як прозектор робив розтини трупів, і хотів побачити те

місце, де знаходиться в людини її душа. Згодом патолого-

анатом дозволяв мені робити під його контролем такі ж

розтини, і я мав більшу можливість шукати сховок, де за

життя людини перебуває її душа, про яку так часто згаду-

ють люди: і ті, що розкошують, і ті, що живуть у бідності,

обтяжені хворобами, убогі, нещасні, словом, позбавлені

радості в житті й втіхи в ньому, надіючись, що в майбут-

ньому станеться чудо, і вони заживуть по-людськи, але чуда

не ставалося; вони доживали свій вік так само, як і почи-

нали: хто сиротою чи напівсиротою, інші мали хворих бать-

ків або самі ціле життя хворіли. Деякі, а таких було най-

більше, нарікали на долю, заздрісним оком поглядали на

здорових і сильних людей, а інші вичікували, що ось-ось

щось зміниться на краще. Вони мали надію і це допома-

гало їм легше переносити життєві труднощі. Лише в ста-

рості зрозуміли, що надіятись на щось добре уже пізно, та

й нащо їм якісь статки, коли їх не було замолоду, не мали

чим втішатися. Інші в той же час мали всього вдосталь,

розважалися з красивими жінками чи чоловіками, а вони

могли тільки споглядати здалека або замикалися в своїх

чотирьох стінах, проклинаючи долю, недобру, гірку, і це

прискорювало їхню загибель. Деякі люди закінчували свій

земний шлях у глибокій депресії, а відтак суїцидом у різних

його різновидностях: повішення, стрибки з вікна висотного

будинку, втоплення в криниці чи в річці.

Я придивлявся до людей, що оточували мене. Спілку-

ючись із ними, вивчав їхні звички, здібності, схильність до

матеріального збагачення. Декому навіть заздрив, що мають

163

те, чого мені завжди бракувало, але це були лише миті, бо

усвідомив із молодих літ, що великі матеріальні статки на

цьому світі лише збіднюють людину духовно, ведуть її до

морального зубожіння, а пізніше навіть жалів їх, що вони

такими в житті вдалися, зосередившись на грошах, маєт-

ках, особливо тих, хто отримав у спадок майно чи гроші, які

дісталися їхнім предкам важкою фізичною або розумовою

працею, а спадкоємці ставали пихатими, жадібними, про-

являючи лінивство там, де треба було б працювати, щоб не

розтратити того, що вже надбали їхні пращурі, а не хизува-

тись добром, набутим легким шляхом, бо самі не приклали

до цього жодних зусиль. І як тут не згадати слова Григорія

Сковороди, який казав: «Чи не дивина, що один у багатстві

бідний, а інший у бідності багатий».

У світі вже давно ведеться, що одні працюють у поті

чола, а інші ведуть розкішне життя, з погордою дивлячись