Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 93

О як я люблю Вас, люблю бездоганно.

О як з Вами бути волію, бути безмірно –

Умерти навіть Вас готова заради,

Зірки в небесах запалити космічні.

Багато місця в її поезії відведено коханню, бо це і не

дивно, адже авторка – молода дівчина, яка в пориві при-

страстей каже:

П’янію до нестями від кохання,

Лечу за Вами безміром небес.

Треба відмітити таку деталь, що вона звертається до

коханого на «Ви», наче до батька чи старшої людини:

Я сотню літ чекала Вас, коханий.

Я смертю і життям любити Вас обрана,

У пеклі з Вами бути чи в раю.

На відміну від Василя Симоненка, який «віру праді-

дів забув», вона не сміє порушувати заповіти предків, бо

«згубити рід свій – зі смертей найгірше». Треба цінувати

свободу, бо «свобода вища за безсмертя», «багатство – у

свободі, свобода – у любові». Тут принагідно наведу слова

Любомира Медведя: «Якщо ми не зробимо висновків із

того, що отримали у спадок, ми й кроку не ступимо у май-

бутнє».

У поетеси що не вірш, то філософські роздуми про час,

істину. Так, час непідвладний героїні її віршів. Вона може

йти навіть проти часу, бо він не тяжіє над нею, бо «нема

часу – нема смерті, а є ті, хто достойний воскреснути».

Говорячи про істину, поетеса запитує:

У чому істина? В безмежності блукання?

У чому щастя? Може, у безумстві?..

159

Лиш слова не подолати смертю,

Коли слова здіймають вгору крила.

Я детально ознайомився з творами поетеси в більшому

обсязі уже після її загибелі, хоча читав деякі її вірші, що

друкувалися в газеті «Літературний Львів». Саме там, у

редакції, мене познайомив з нею письменник Павло Федюк.

Друга зустріч із нею була в приміщенні Будинку офіцерів

Західного оперативного командування під час чергового

засідання членів Української асоціації письменників. Туди

іноді приходила і Рута Вітер. Обидва рази ми розмовляли

про літературу, її значення на сучасному етапі становлення

незалежної держави. На мене вона кожного разу справляла

приємне враження незвичайної особистості, яка кількома

реченнями могла висказати так багато творчих ідей...

На думку поетеси:

Ми на землі для вічних вдосконалень,

Для руху вгору, для видобування суті.

Та тільки смерть є чистим абсолютом –

Людина помирає – не вмирає таїна.

Я навмисне навів багато цитат із її творчої спадщини,

аби читач підмітив, що в багатьох віршах йдеться про

смерть. Мабуть, поетеса відчувала передчасну свою заги-

бель, але конкретно не вказувала на трагічний випадок,

коли він обірве молоде життя, і поспішала сказати читачам

своє сокровенне слово. Вона не боялася смерті, бо відчувала,

що там, у небесах, є справжня свобода. Свободу порівнює зі

свободою польоту орла. А це:

Політ у спокій. Небо. Воля.

Лечу, лечу крізь час,

лечу до зір, лечу до сонця.

….І наш політ стрімкий неначе вітер

Такий політ – на дно самого серця!

То, може, смерть є тільки тінню світу?

О, тільки ангели уміють так любити.

Політ у той світ:

«…і смерті не спинити цей політ натхненно,

Коли достойні ми воскреснути навіки».

160

Кожен її вірш – не просто заримовані слова, а має гли-

бокий філософський зміст, якого нині так бракує у багатьох