Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 97

165

земляки – і вже до вечора у хаті було повно одягу, взуття і

пачка німецьких марок. Хоч за ці марки нічого не можна

було купити, хіба що обміняти їх на якийсь продовольчий

чи промисловий товар. Така щира допомога моїх земля-

ків вселяла надію, що виживемо в таких тяжких умовах. І

вижили наперекір усім незгодам.

Донедавна навіть наша армія була у великій скруті.

Приклад подали патріоти-волонтери, допомагаючи вої-

нам втриматись на передовій. У багатьох інших випадках

проблеми, що виникають у ближнього, доводиться долати

йому самому, бо держава відмовилась надавати безплатні

послуги хворим людям, хоч у Конституції сказано, що

медицина у нас безкоштовна. Одні слова і ті неправдою

повиті, а люд нещасний ледве животіє, бо слухняний, а

горстка скоробагатьків, глитаїв ненаситних, збагачують свої

статки і тримають їх за кордоном – там надійніше сховати

від людського ока. І це в той час, коли країна, її найкращі

сини і дочки змагаються в нерівному двобої з жорстоким

ворогом на Сході нашої країни.

Добре, коли всі здорові, а якщо хвороба точить тіло, то

давай собі раду сам. Навіть є така партія, що зветься «Само-

поміч», але вона, на мій погляд, займається більш політикою,

а практичних результатів її діяльності поки що не видно.

***

Людство сьогодні стало ніби з роздвоєною душею:

добро і ненависть ідуть у парі, і це так страшно, бо не знати,

коли переважатиме ворожнеча і при яких обставинах вона

може проявитися. І що характерно, що ненависть наці-

лена не до чужих людей, а до своїх близьких, а це вказує на

шизофренічні прояви роздвоєння особистості. Збайдужіли

люди, збаламутився світ. І це дуже тривожний сигнал, що

треба діяти, щось змінювати уже сьогодні в свідомості не

тільки окремих людей, але й всього суспільства.

Прикро слухати, що десь там, далеко від нас, воюють

різноплемінні чи іншої релігії люди, а в своїй хаті не бачать

166

і не чують тої злоби, що проявляється на найближчих

людях: матері, батька, дочки, сина.

Дехто вважає, що кари на цьому світі за це не буде, а

чекати покарання на тому світі у вічності – ілюзія. Дивує, що

американський філософ Корліс Ламонт у 1934 році написав

книгу «Ілюзія безсмертя», в якій заперечує існування душі,

а відтак і її безсмертя. Так думають маловірні люди, що не

усвідомили чому і для чого вони появилися на світ Божий.

Кара для багатьох, на мою думку, настає тут, на землі ще

задовго до їхньої смерті. А рай і пекло, напевно, будуть теж

на землі, а не десь там у високості, де зорі блимають уночі.

Якщо рай був на землі, то я так гадаю, буде знову тут,

а пекло – десь поблизу нього, щоб грішники бачили, що

за свої гріхи втратили, живучи серед собі подібних, які

тішаться в раю.

Скільки негідних вчинків або дурних діянь робить

людина впродовж свідомого життя. Грішить і кається, а

невдовзі повторює ті самі негідні провини, а це вже викли-

кає на себе Божий гнів. І за вчинене зло невдовзі людина

може бути покараною або понесуть цю відповідальність

прямі нащадки, щоб зло не запанувало в майбутньому ще з

більшою силою. Тому-то і хворіють, позбавляються потом-