Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 8

їде до нас і скаже: я одружуюсь.

– А якщо приїде?

– Перестань заздалегідь переживати. Як приїде – так і

поїде. Хіба виявиться якимсь збоченцем, дурисвітом, тоді

13

розмова з ним буде інша, аніж по мобільному телефону чи

по скайпу.

Після того, як батьки дізналися, що ніхто не може їй

допомогти, і вона залишиться такою на все її коротке життя,

то старалися потурати всім її забаганкам. А вона наперекір

лихій недолі навчилася читати, користуватися комп’юте-

ром, мобільним телефоном, охоче дивилася кінофільми,

цікавилась кожного дня, що діється в країні. Лише одне її

дивувало, що люди високого росту, а нищать себе, посила-

ючи одні в одних такі страшні снаряди, що пробивають не

тільки бронежилети, але й товстезні мури. Для неї це була

загадка, таїна, і вона довго про це розмірковувала вголос.

Батьки і знайомі, що приходили до них, не могли логічно

пояснити дівчині, чому люди так ненавидять одне одного,

хоча ходять по одній і тій же землі, дихають одним пові-

трям, п’ють воду з тої самої річки чи джерела, гріються на

сонці, яке одне-однісіньке світить однаково для всіх, дують

вітри, падає дощ чи сніг, а вони готові один одного перед-

часно позбавити життя, кинути в землю, познущатися і

спокійно після цього всього спати. Хтось їй пояснював, що в

таких людей нема совісті, але вона не могла ніяк зрозуміти,

як то так, що не можна наказати совісті бути слухняною,

і робити тільки добро, а не карати когось смертю. Про те,

що людина живе на світі так недовго, вона дізналася кілька

років тому, коли почула від когось, що в сусідському дворі

померла літня жінка і щораз запитувала батьків, скільки їй

прийдеться ще жити на цьому світі? Спочатку навіть хотіла,

щоб скінчилось її лежаче життя, аби скоріше перебратись

у світ, де всі однаково щасливі: ходять, бігають або можуть

навіть літати, як Божі ангели в повітрі. У таких випадках

батьки відразу переводили розмову на щось інше, далеке

від нагадування про смерть.

Ні, вона не нарікала на те, що такою народилася, бо

для неї це було не щось незвичне, а таке, що сама не усві-

домлювала, а гадала, що то ж є світ великих людей і таких

маленьких, як вона, які просто не ходять, а можуть весь

14

свій вік лежати, як лежить каміння на землі, а в небі, ніби

причеплені до його купола яскраві зорі. Дивувалась, як

зорі можуть так спокійно триматися в куполі неба, бо не

вивчала астрономії і тому не знала, що всі небесні світила

рухаються. Їй ніхто чомусь не пояснив, що Земля крутиться

навколо своєї осі і навколо Сонця, тому й буває ніч і день,

різні пори року. Для неї це була зависока матерія, щоб усе

це зрозуміти, та й, власне, батьки не хотіли морочити дочці

голову, щоб вона не перевтомлювалась.

Дівчина знала, що люди виростають, навчаються, пра-

цюють, одружуються, народжують дітей. Про це все їй роз-

казали батьки, вчителі, що навчали її грамоти, а останніми

роками багато чого дізналася, користуючись Інтернетом.

О, який різноманітний світ живої природи! Є дерева

велетні: липи, дуби, груші, що ростуть і плодоносять сто-

літтями, а є карликові яблуні, що починають рано пло-