Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 22

Мати заспокоїлась аж тоді, коли дочка знову опинилася

в ліжку. Пішла в спальню, щоб заспокоїти чоловіка, який

теж прокинувся від розмов у кімнаті. А Юрко поцілував дів-

чину в уста, доторкнувся до щічки, а вона кволими руками

пригорнула його до грудей.

– Будемо займатися сексом? – спитала.

Це дивне запитання дівчини стало для Юрка несподі-

ванкою, бо це не входило в його плани.

– Почекаймо до завтра, а то батьки подумають, що я

якийсь насильник, збоченець.

– А мені так хочеться спробувати з тобою. Ти ж мені

обіцяв колись, розмовляючи по телефону, що у нас буде все

так, як у здорових молодих людей.

37

– Почекай, не можна так відразу, мушу адаптуватися

у твоїй кімнаті, та й батьки можуть кожної хвилини загля-

нути, що тут діється між нами.

– Ну добре, я почекаю до завтра. Гадаю, ти привикнеш

до нашої кімнати і не станеш відмовляти мені в сексуальних

стосунках із тобою, адже всі мої ровесниці давно звідали

радості інтимного спілкування. А чим я гірша за них? Хіба

тим, що не можу ходити, а раз ти хочеш мені допомагати

і одружитися зі мною, то спробуй робити те, що роблять

інші молоді люди.

– Ти так говориш, ніби читаєш популярну брошуру

про те, як маємо вести себе, коли залишаємось удвох.

– Справді, не перечу, я прочитала книжку Г. Дейнеги

«Життя удвох: інтимність і самотність» про сексуальні

відносини дівчини і хлопця, а ще дивилась кінофільми,

й добре знаю, чим займаються молоді люди, тому я хоч і

ростом не вдалася, але розум маю, можу мислити не гірше,

аніж ті, що ходять, танцюють, співають. Усе, що властиве

людині, мені не чуже. Хочу бути схожою у своїх діях на

тих, хто ходить вулицею, тішиться життям, одружується,

народжує дітей.

– Звичайно ти маєш усі права, що мають інші члени

суспільства, – каже Юрко,– але десь в чомусь мусиш себе

обмежити і не тому, що так тобі хочеться, а з цілком реаль-

них причин. Ото поговорили, а тепер пора спати, бо так

швидко минає коротка літня ніч.

Минуло кілька хвилин – і вони вже спали міцним сном.

Батько теж спав, а лише мати ще якийсь час вовтузилася в

ліжку.

Вранці прокинулися майже всі одночасно. Юрко і Леся

усміхалися. Ще хвилина – і хлопець вкляк на коліна перед

іконою Богородиці, склавши руки і благоговійно тихо про-

читав молитву, а відтак впав у задуму. Хотів почути щось від

батьків, але вони вранці чомусь були неговіркі.

Юрко з вдаваною, як Сніжані Павлівні здалося, ніжні-

стю милувався дочкою, пестив її волосся й почав розпиту-

38

вати про її нічні сновиддя, але вона чомусь мовчала, наче

була чимось невдоволена.

Така ранішня картина повернула матір у дійсність:

хвора, нещасна її дочка, а поруч неї здоровий хлопець, а що

їх чекає в майбутньому?

Перша ніч наодинці з дівчиною не викликала в хлопця

якихось приємних почуттів, але обов’язок вимагав такої

жертовності від нього. А тим часом Леся розворушилася.

Появився чудовий настрій, сміялася природним сміхом,

розповідала, який чудний хлопець був вночі неподалік од

неї. А Юрко в задумі мовчав. Почався його відлік часу, коли

став робити перші кроки, щоб покаятися за вчинений гріх.

Кара, яку пережив у в’язниці, не може компенсувати запо-