Читать «Загадка дивного кохання» онлайн - страница 24
User
рим різні ін’єкції або просто навідуватися до них. Ця робота
була для неї цікавою, бо кожного дня зустрічалася з багатьма
людьми, слухала розповіді про їхні долі і це вселяло їй віру,
40
що в світі є так багато чогось такого, якого донедавна вона собі
не уявляла. Приходила додому бадьорою, розказуючи, що
бачила і чула цікавого впродовж робочого дня.
– А ми теж задоволені прожитим днем: були на вулиці,
розмовляли з сусідами, читали вірші улюбленої поетеси, –
каже Юрко, – а Леся сьогодні вивчила деякі вірші напам’ять.
Дівчина любила слухати вірші сучасних поетес і поетів.
Отак двічі почує прочитане і майже слово в слово може пов-
торити. У пам’яті довго тримає почуте, а потім роздумує про
зміст і сама щось шепче. Обоє любили дивитися, як сідає
сонечко за небокраєм, палає на заході небо, наче хтось його
навмисне підпалив, і вогняні язики тягнуться аж до неба.
Хлопець запримітив, що мати осяювала його вдячним
поглядом і навіть за хвильку підійшла до нього, пригорнула
його голову до своїх грудей, примовляючи:
– Я вдячна тобі за ті клопоти, що ти свідомо звалив на себе.
– То не клопоти, – почула голос дочки. – У нас з Юрком
любов і ти це добре знаєш.
Юрко усвідомлював, що нема між ними справжнього
кохання, бо вони обоє перебувають у різних фізичних і
фізіологічних умовах: у Лесі давно пробудився сексуальний
інстинкт, а це не що інше, як вплив на організм статевих
гормонів і вимагає, щоб між ними відбувалися інтимні сто-
сунки. Він у такій ситуації веде себе коректно, розказуючи
дівчині різні історії десь почуті чи прочитані. Деколи навіть
думав в усьому признатися їй чому він біля неї, але побо-
явся, що вона може неправильно його зрозуміти, впасти в
розпач, і тоді годі буде виконати місію, з якою прийшов до
неї, а власне, щоб спокутувати свій тяжкий гріх.
– Гадаю, ви вже переконалися, що я не маю жодних
злих намірів, щоб вчинити якусь пакість. Тепер я на це
нездатний, – сказав Юрко.
«А яким був колись?» – хотіла спитати мати, та відкрила
рот, щоб заговорити, але вмовкла на півслові.
Хоч минуло вже кілька тижнів, як Юрко живе у них,
але батькам було ще трудно усвідомити, чи робить він це з
41
благородних мотивів, чи спокутує якийсь гріх, хоче добрим
вчинком компенсувати заподіяну комусь шкоду. Сама пове-
дінка хлопця і їхня інтуїція підказували їм про це.
Батько радився з дружиною, як обом поступати надалі,
боячись, що залишивши дочку наодинці з ним, може тра-
питися непоправне, про яке вони часто говорили впівголоса
між собою. Швидко минали теплі дні, а батьки так і нічого
не могли придумати, що керує хлопцем у його безкори-
сливих діях. Та цього разу батько, не порадившись із дру-
жиною, рано-вранці вирушив у дорогу. Поїхав у те місто,
звідки прибув Юрко. На автобусній станції найняв таксі і
попросив водія завезти його по вказаній адресі. Дорогою
завів розмову про Юрка, але молодий водій такого чоловіка
не знав. Квартира, до якої прибув, була на замку. І він почав
шукати тих, хто мешкає в одному й тому ж під’їзді. Вийшла
відразу в коридор жінка середніх літ і охоче стала розпові-
дати про жильців зачиненої квартири.