Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 12

Віктор Гюго

— Її ім’я — Серванто, ви знаєте це, капітане? Л’Ешассері — назва її маєтку.

— А цей лжеєпіскоп з Агри, він же просто кюре не знати якої парафії.

— Парафії Доль. Його звуть Гійо де-Фольвіль. Він принаймні хоробрий і добре б’ється.

— Попи там, де потрібні солдати! Єпіскопи, які, власне, і не епіскопи! Генерали, які зовсім не генерали!

Ла В’євіль перебив Буабертло:

— Капітане, є в вашій каюті «Монітер»?

— Є.

— Які тепер вистави йдуть у Парижі?

— «Адель і Поліна» та «Печера».

— От хотілося б побачити!

— Побачите. Ми будемо в Парижі через місяць.

Буабертло на мить замислився і додав:

— Це найпізніше. Уіндгем так говорив лордові Гуду.

— То, виходить, капітане, наші справи не такі погані?

— Все було б добре, чорт забери, якби краще воювали в Бретані.

Ла В’євіль похитав головою.

— Капітане, — спитав він, — ми висадимо на берег морську піхоту?

— Якщо побережжя за нас. А як вороже, — то ні. Часом на війні треба ломитися в двері, часом пролізти крадькома. Громадянська війна завжди повинна мати в кишені всяке знаряддя. Зробимо все можливе. Найбільше потрібен зараз вождь.

І Буабертло задумливо додав:

— Ла В’євіль, яка ваша думка про шевальє де-Дьєзі?

— Молодого?

— Так.

— Як командувача?

— Так.

— Та й цей, знову ж таки, офіцер для відкритого бою і регулярних воєнних дій. Тутешні хащі знає тільки селянин.

— Отже, треба погодитися на генерала Стоффле та генерала Катліно.

Ла В’євіль подумав хвилинку і сказав:

— Потрібен принц, принц французький, принц крові. Справжній принц.

— Чому? Коли кажуть «принц»…

— Кажуть «боягуз». Я це знаю, капітане. Але це потрібно, щоб впливати на йолопів-мужиків.

— Любий мій шевальє, принци не хочуть воювати.

— Обійдеться й без них.

Буабертло машинальним рухом притиснув руку до лоба, немов видавлюючи якусь думку. Він сказав:

— Спробуємо, врешті, цього генерала.

— Це дворянин високого роду.

— Ви гадаєте, він підійде?

— Аби тільки був добрий! — сказав Ла В’євіль.

— Тобто лютий, — сказав Буабертло.

Граф і шевальє перезирнулися.

— Пане Буабертло, ви сказали правдиве слово. Лютий. Так, це те, чого нам треба. Ця війна — війна без пощади. Епоха жорстоких. Царевбивці відтяли голову Людовіку XVI, — ми четвертуємо царевбивць. Так, нам потрібен генерал — генерал нещадний. В Анжу і Верхньому Пуату командири граються в великодушність та милосердність — і нічого не виходить. В Маре і в Ретці командири жорстокі, і все як слід. Саме тому, що Шаретт жорстокий, він не піддається Пареннові. Гієна проти гієни.

Буабертло не мав часу відповісти Ла В’євілеві. Слова Ла В’євіля раптом урвав розпачливий крик, і водночас почувся шум, не схожий на жоден з шумів, яких можна було чекати. Цей крик і цей шум долинали з середньої палуби.

Капітан і його помічник кинулися туди, але не могли зайти. Всі каноніри в паніці втікали звідти.

Сталося щось жахливе.

IV. TORMENTUM BELLI

Одна з каронад батареї, двадцятичотирифунтова гармата, зірвалася з ланцюгів.