Читать «Дев’яносто третій рік» онлайн - страница 13

Це найстрашніше за все, що може статися на морі. Не може бути жахливішої катастрофи на військовому кораблі, що йде на повний хід у відкритому морі.

Гармата, яка порвала свої ланцюги, стає враз якимсь надприродним звіром. Це машина, що перетворилася в страховище. Це громадище біжить на своїх колесах наче більярдна куля, перехиляється при боковій качці, рине вниз при кільовій, рветься вперед, відкочується назад, спиняється, немов розмірковує, потім знову кидається бігти, стрілою мчить з одного краю судна в другий, підстрибує, крутиться, скрадається, втікає, стає дибки, вдаряє, трощить, убиває, нищить. Це таран, що б’є в стіну, як йому заманеться. До того ж таран чавунний, а стіни дерев’яні. Це вихід на волю матерії; можна подумати, що то мститься споконвічний раб; начебто злість, яка є в тому, що ми звемо мертвими речами, раптом прорвалась і вибухнула; їй ніби урвався терпець, і вона чинить страшну відплату; нема нічого невблаганнішого, як гнів бездушної речі. Ця знавісніла брила вертка, як пантера, важка, як слон, метка, як миша, непохитно вперта, як сокира, мінлива, як морський зиб, налітає несподівано, як шквал, вражає, як блискавка, глуха, як домовина. Вона важить десять тисяч фунтів, а підскакує, немов дитячий м’яч. Крутячись на місці, вона раптом повертається під прямим кутом. І що тут поробиш? Як її вгамувати? Буря вщухає, циклон проходить, вітер спадає, зламану щоглу замінюють, проточину затикають, пожежу гасять. А яких заходів тут вжити? Можна втихомирити лютого пса, приборкати бугая, загіпнотизувати удава, злякати тигра, розчулити лева, але немає ніякого засобу проти цього страховища — гармати, що зірвалася з ланцюгів. Її не можна вбити — вона ж мертва і в той же час жива. Вона живе зловісним життям, яке їй дає безконечність. Під нею підлога, що її розхитує. Їй надає руху корабель, якому надає руху море, а тому надає руху вітер. Цей нищівник — іграшка. Корабель, хвилі, подуви вітру, — все це нею бавиться, від них походить її страшне життя. Що робити при цій катастрофі? Як приборкати цей жахливий механізм руйнування? Як передбачити його рухи, повороти, зупинки, удари? Кожен з цих ударів в обшивку може проломити корабель. Як передбачити ці страшні хитрощі? Тут же маєш справу з метальним снарядом, що сам наче розуміє, немовби мислить, і кожну мить змінює напрям. Як спинити те, від чого треба тікати? Страшна гармата скаженіє, кидається вперед, задкує, б’є прямо, б’є праворуч, б’є ліворуч, відбігає, пробігає, плутає всі розрахунки, ламає перепони, чавить людей, як мух. Увесь жах становища в тому, що підлога хитається. Як боротися з безнастанними змінами нахилу площі? Всередині корабля немовби ув’язнено блискавку, яка шукає виходу: це гуркіт грому під час землетрусу.

В одну мить весь екіпаж був на ногах. Винуватцем катастрофи був старший канонір, що недбало загвинтив гайку ланцюга і погано закріпив колеса каронади. Через це рама совалася, площадки розхиталися, луснув канат, гармата вже не трималася міцно на лафеті, бо пристроїв, що перешкоджають відкатові, тоді ще не було в ужитку. Коли морський вал ударив у гарматну порту, погано закріплена каронада відкотилася, перервала ланцюг і грізно ринулась блукати по середній палубі.