Читать «Дізнавач» онлайн - страница 130

Лілька відповіла, що червінцями Євка може з радістю вдавитися, і бути спокійною, що в Острі Лілька не з’явиться. І що вона намагається забути про таке місце на землі, а не те щоб туди їздити своїми ногами, і нехай Євка там мешкає, якщо її не нудить.

Єва запитала — якщо нудить, то чи можна перебратися до Лільки? Як-небудь сплавити батьківську хату і переїхати. Лілька з готовністю відбрила сестру. Ніколи і нізащо. У неї своє життя, у Євки — своє. Вистачить того, що вона один раз улаштувала її долю, звільнила від непотрібної дитини. Тут Євка і дізналася, яким чином і хто придумав комбінацію з народжуванням у пелену.

Лаєвська стежила за двома відразу і зиркала очима з боку в бік. Підтакувала то одній, то другій. Євка при згадці про Суньку розревлася і дорікнула Лільці, що за неї вирішила.

Лілька її не втішала: «Можливо, сталася помилка з мого боку. Помилку не виправиш. Якби ти народила собі, і я б із тобою над дитиною сиділа і життя б мені не стало, як і тобі. Я хотіла, щоб і ти звільнилася, і мені життя не травмувала. А ти як дурною була, так і залишилася. І тягнути твою дурість на собі, як я тягла все життя до війни, не збираюся. Нехай у тебе залишається свій розум, який є, а у мене свій».

Євка пішла в сльозах і нерозумінні, як учиняє рідна сестра. А Лаєвська її приголубила і обіцяла знайти гарного нареченого в Чернігові. Євка з цікавості запитала, як у Лілі особисте життя. Лаєвська по секрету повідомила, що особисте життя у Лілії — закачаєшся. На подальші запитання — що? хто? — не відповідала.

Запитала про червінці і висміяла Євку, що надає їм такої ваги. На життя як таке їх замало, а щоб нареченого спокусити — зовсім сміх. Не кажучи про чорний день. Євка образилася за батьків. Вони зберегли все, що могли, і докори Лаєвської в їхній бік — жахливі. Лаєвська сказала: «Я не до того. Самі по собі ці червінці — пшик. Тим більш золото треба ще продати. А кому продаси? Спробуй. Пошкодуєш, що зв’язалася. Але якби ти мені їх продала, я б купила. Ти мені — червінці. Я тобі — нареченого. Гарна ціна? Якщо віриш. Ти у Файди спитай — чи можна Поліні вірити. Він тобі відповість. Я тиснути не буду. Надумаєш — даси знати. Хоч і Файді. Я до нього навідуюся, від нього до тебе заскочу».

Файда й справді охарактеризував Лаєвську як чесну жінку без обману. Єва через самолюбство не сказала, що хоче зробити не продаж, а обмін: золото — на нареченого. Не сказала, але вирішила — і так зрозуміло. Таким чином червінці опинилися у Лаєвської.

З Лаєвською після передачі їй грошей Євка не зустрічалася. Писала листи з питанням про нареченого, але відповіді не отримувала. Коли Файду кишнули вниз з керівного місця з Козельця, і він оселився в Острі, Євка якось закинула йому вудку. Але Мирон суворо відчитав її, щоб вона його в свої справи не вмішувала. Незважаючи на Суньку в минулому. Євка подумки попрощалася з червінцями.

Хата її не продавалася й не продавалася. Час з жіночого боку збігав. Що не входило в Євчині далекосяжні плани. І ось якось за два місяці до смерті Лільки в Острі з’явилася Лаєвська. Швиденько йшла під ручку з якимось міліціонером. Капітаном. Тоді сутеніло рано, Євка збоку їх побачила, але сама їм на очі не полізла, оскільки була у фуфайці і взагалі розхристана після роботи.