Читать «Дізнавач» онлайн - страница 129

Мирон також наказав Єві не боятися Цвинтарші і щодо Суньки. Про Суньку Малка буде мовчати. У цьому питанні її й без Файди надійно вкоротили. Висловився так: «Щодо Суньки — у нас Поліна головна. А за інше — відповідаю я. І маци тут не буде. Навіть якщо доведеться судити Малку справедливим судом. Про що зараз обговорення і йде де треба». Євка знову злякалася, що через Малку може потрапити в антирадянські кадри. І сказала, що в разі чого — у неї є п’ять червінців. Якщо треба кому заплатити. Файда розсміявся їй просто в обличчя: «Ти коли-небудь чула, щоб від радянської влади відкуповувалися? Якщо за тобою прийдуть за листом чи як, не відкупишся. Самі візьмуть, що захочуть. І тебе візьмуть. І все підпишеш. Від радянської влади та її органів не відкупишся. А якщо при обшуку царське золото знайдуть — ще гірше». Євка вмовила Мирона взяти червінці на збереження. Файда відмовлявся-відмовлявся, але узяв. Через минуле кохання виключно.

Таким чином Євка жила відносно спокійно і стійко на одному місці. Малка мацу не пекла. Але говорити російською чи українською перестала. Хоч Євка її і благала при людях по-єврейськи не голосити.

Євка сподівалася, що Лілька й не з’явиться. Деякі стверджували, що вона воювала в партизанському загоні Федорова, деякі, що у єврейського командира Цегельника Янкеля. Євка ні в кого нічого не питала, ніби спеціально. Люди між собою натякали, що Євка навіть рада, що сестри немає. Усе майно — їй одній.

Оскільки Євка постійно перебувала у процесі продажу хати і мріяла про інше місце помешкання, від дійсності вона відірвалася. Працювала потрошку де доведеться на підсобних роботах без певних занять.

Одного разу, року 48-го, поїхала до Чернігова потинятися на базарі і дізнатися про ціни на житло. Ціни не сподобалися, але була зустрінута Лаєвська. Поліна затягла Євку до себе, і, зокрема, урочисто відкрила їй очі на те, що Лілька мешкає в місті від 1946 року. У своїй хаті. Хату залишила їй стара, яку Ліля доглядала. Щойно оформила документи і тепер повноправна господиня.

Євка зраділа. І вирішила, якщо Лілька при своїй хаті, ще й користь можна отримати.

Разом із Лаєвською пішли на вулицю Клари Цеткін. Лілька після першої зміни перебувала вдома. Відбулася зустріч двох рідних сестер. Поплакали. Євка дорікнула Лільці, що не приїжджала в Остер. Лілька відповіла, що якби Євка сама тут не вилізла, то й далі їхні шляхи не з’єдналися б.

Євка дорікнула сестрі, що та не зголошувалася. Натомість, мовляв, вона про рідну кров кожну секундочку пам’ятала і батьківські червінці видирала з м’ясом. І тепер готова їх поділити за справедливістю, хоч з усього видно — Лілечка ні в чому не потребує і навіть може, якщо, звісно, захоче, допомогти сестрі.