Читать «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» онлайн - страница 28

13

Дощ за вікном чаклує: тополиний пух — у бруд.

— Тату, ти обідати будеш? Я тобі борщу насипав…

Блазні біжать по вулиці. Розкривають парасольки. Спізнюються на роботу, поспішають на побачення, у магазин за молоком. Усмішки — грим. Кармін на палець, і упевненим жестом — від кутиків рота до вух. Будинки — декорації. За запорошеною мішковиною, розфарбованою поспіхом під цеглу і бетон, немає нічого, окрім пилу. Пристрасті — праця старанного режисера, грім за Салтівкою чекає на ключову репліку, щоб пролунати потрібної миті. Бутафорські сумки, візки з реквізитної. Блазні… Біжать, поспішають, чекають зоряної години, коли їх стануть ховати за огорожею. Утираючи зі щік, вимазаних білилами, намальовані сльози.

Сам-самісінький глядач на весь білий світ.

Я.

— Леро… ти мені не подобаєшся, Леро…

Звичайно, не подобаюся. Якій дружині сподобається, якщо чоловік п'ятий день не виходить з квартири? Порожні пляшки «Холодного яру» і «Пшеничної». Пластикові баклажки від пива. У мене лікарняний. Я збожеволів. Валятимуся на дивані, тупо дивлячись у стелю. Напевно, треба рефлексувати. Намагатися зрозуміти. Будувати гіпотези або звернутися до психіатра. Поділитися з дружиною. Не можу. Гіпотези розсипаються, як карткові будиночки, рефлексія гасне, ледве спалахнувши — лампочка з написом «Аварійний вихід» перегоріла від перепадів напруги. Психіатр страждає в очікуванні улюбленого клієнта. Що я скажу доброму лікарю? «Вони ще танцюють»?

Забий, як підсумувала б Лапочка.

Бідна Лапочка. Вона теж нічого не зрозуміла. Поспівчувала. Сказала: з кожним буває. Сказала: у нашому віці… Я кивав, вдаючи збентеження — як же? осоромитись у найвідповідальніший момент!.. — нишком вставляючи ремінь назад в петлі. Руки тремтіли, смуга шкіри робилася слизькою, живою, схожою на змію. Одного разу я-глядач відчую катарсис. Зайдуся в оваціях, розбиваючи долоні до крові. У захваті спостерігатиму, як на сцені холоне труп.

Хто вільшанку убив? Я, відповів горобець. Лук і стріли змайстрував…

Я?!

Дурниці. Я був у залі.

Скажіть на ласку, з якого підвалу, склепу, безодні здіймається захват очищення, гострий напад духовності, коли ми стаємо свідками насильницької смерті? Добрий хлопець нарешті дістався до поганого. Шпага Гамлета гостра. Кат з Лілля зносить голову міледі. Відновлює справедливість граф Монте-Крісто. Есхіл, Софокл, Еврипід мочать ахейців в ахейських сортирах. Голівуд згоден із класиками: міцні горішки знають, як задовільнити і зняти стрес. Телевізор щодня, щохвилини: «В результаті вибуху, що відбувся в Саратові на складі хімікатів… на шахті в Донецьку… під час розгону антиурядової демонстрації на Філіпінах…» З газет: «П'ятирічний людожер, спійманий у четвер на місці злочину на околицях Нижнього Тагілу…»