Читать «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» онлайн - страница 45
Генрi Лайон Олдi
Зал встав.
Овація.
Я боявся: серце лопне від захвату.
— …а вам спасибі, Валерію Яковичу! Адже це ви попередили: простежте за молодиком. Я було вирішив, що ви просто заметушилися. Але сказав кому треба. Ви, дорогий мій, як у воду дивилися!
Горло починає дуже боліти. Дуже.
— Убив? Він справді убив когось?!
Качка сміється:
— Ну чому відразу убив? Ні, Валерій Яковичу, нікого ваш пасія не вбивав. Просто крупна афера, ліві кредити, те се… Три дні тому закінчився суд. Сім років з конфіскацією.
— Сім років? Він же неповнолітній!
— Був неповнолітній. Дітки ростуть, знаєте.
Ну та, звичайно. З серпня минулого року…
— З мене коньяк, Валерію Яковичу. Ви видужуйте…
Ми прощаємося. І я встигаю, встигаю, встигаю крикнути, терзаючи хворе горло, увірватися перш, ніж Качка повісить трубку:
— Почекайте! Ви сказали: з конфіскацією? Це як?
— Ви дивна людина, Валерію Яковичу. Як завжди. Майно відчужується на користь держави.
— Все? Все майно? А… кулька? Ви пам'ятаєте:
— Яку ви йому подарували? — заспокоївшись було, Качка знову починає реготати. — Так, і кулька. На користь держави. А що, надумали викупити? Можу посприяти…
Довго стою біля телефону. Гудки в трубці. Завірюха за вікном. Відчужується. На користь. Держави.
Мені здається, скоро в залі буде аншлаг.
Завтра?
Через рік? два? п'ять?!
Ляскають вхідні двері.
— Тобі епістола! — кричить Наташка, обтрушуючи сніг з капішона й коміра дублянки. — Поминальна!
Жартові не сміюся.
— Дай сюди.
Довго дивлюся на білий конверт. Бюро Імміграції та Натуралізації.
— Лерко, ти чого? — Наталка хвилюється. Торкається крижаною рукою мого лоба. — Піднялася температура?
Мені б дуже хотілося, щоб усе виявилося маренням.
Дивлюся на конверт.
— Знаєш, Нато… Я боюся, що з цієї країни скоро доведеться тікати.
— Леро…
Завірюха стукає у вікна.
