Читать «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» онлайн - страница 26

Генрi Лайон Олдi

Із залу дивлюся. З безпеки. На блазня-облудника в моєму ковпаку.

П'ятий ряд, третє місце. Направо від проходу.

От як зараз.

— …гівно! Ти зрозумів, Лерко, — повне гівно!

Ах, травестюхи, сіль землі! Пил куліс! Я і не помітив, коли вона підійшла. На сцені метушилися робітники, мурашками розтягуючи вигородку, режисер давав останні вказівки завпосту, синьому від щетини й вічного похмілля, а Лапочка сиділа поруч, закинувши ногу на ногу, і висловлювала свою думку.

— Хто, Лапочко?

— Я. Тобі добре: шебуршиш тихесенько, бабки рубаєш і насрати тобі на високі почуття! А у мене, може, депресія?! Я, можливо, завтра еленіуму наковтаюсь і здохну. Сорок пігулок. І в гарячу ванну.

— Фталазолу наковтайся. Сорок пігулок. А у ванні, Лапочко, вени ріжуть.

— Ні, вени не хочу, — на повному серйозі сказала вона. Розпустила верх корсажного шнурування, глибоко зітхнула. — Лежи в кров'яці… Бридко. Ех, Лерику, кльовий ти чувак! Простий, як правда. А наш педик мене поїдом їсть: «Вікто'ія Се'гіївна! Ще 'азик діалог з А'кашенькою! Вами не 'озк'ито т'агедійность мотивацій!» Я цей діалог вже в сортирі видаю і змиваю! Трагедія, м-мать… Передача «Я сама»: як подолати клімакс…

Педік — це був їхній режисер. Аркашка — Дон Хуан, прем'єр-коханець на пенсії.

Кльовий чувак — я.

Цікаво, як вона мене позаочі величає?

— Ти просто Аркашу терпіти не можеш, Лапочко. І весь тобі психоаналіз.

— Точно! — маленька акторка раптом завелася. Сунула в зуби сигарету, але підкурювати, провокуючи «педика» на скандал, не стала. Збила в кутик рота, прикусила дрібними, блискучими зубками. — Лерко, ти геній! Мейерхольд драний! Аркашка мене за стегна мацає. На коліна всадить, нібито по ролі, і давай старатися! А у нього долоньки вологі, липкі… Слухай, Лерко, пройди зі мною діалог! Ну хоч разок! Я ж потім буду під Аркашкою діалог пихтіти, а тебе, золотого, згадувати! Ну що тобі варто, Лерику! Наташка твоя не ревнива…

— Слухай, ти зовсім з глузду з’їхала…

— Та що ти ламаєшся, наче целочка! Пройди разок, і гуляй. Мені різницю потрібно відчути! Ну, просто репліки підкидай…

— Лапочко, я тут у справах. Години на дві, не менше!

— Ну і забийся зі своїми справами! Лерко, рідненький, я покурю, почекаю…

Чого хоче жінка, хоче Бог. Виражаючись культурно, хрін відкрутишся.

Як там співав Вертинський?

— И вынося привычные подносы, Глубоко затаив тоску и гнев, Они уже не задают вопросы, И только в горничных играют королев…

12

— …Ах, он воно що! Це і є твій гребінь?

— Так! Ти чуєш — так! Я за цим приїхала! Ось до чого ти мене довів! Бо ти розпусник! Ти брехун! Ти негідник!