Читать «В серце Небесних гір» онлайн - страница 16

На початку XX століття досліджувати Тянь-Шань вирушив відомий німецький географ і альпініст Готфрід Мерцбахер. У 1902 році його експедиція працювала в центральному Тянь-Шані, а в 1907 році — в межах китайської частини Тянь-Шаню. Досвідчений високогірний мандрівник Мерцбахер за короткий час пройшов ряд дуже високих місць Тянь-Шаню і по льодовику Південний Інильчек близько підійшов до підніжжя Хан-Тенгрі. Що ж до сходження на вершину Хан-Тенгрі, то він вважав це неможливим. Мерцбахер твердив, що вершина Хан-Тенгрі недоступна, що взагалі «високі вершини Тянь-Шаню — непридатне місце для задоволення альпіністського запалу».

Вивчення Тянь-Шаню великою мірою утруднювалось через відсутність топографічних карт. У 1912 році Туркестанський військовий округ почав топографічну зйомку центрального Тянь-Шаню.

Це була грандіозна робота, яка вимагала величезних зусиль. Топографам доводилося підніматись на високі гребені, переходити льодовики, перебиратися через гірські ріки, переносити на собі важкі і громіздкі прилади. Ніякої альпіністської підготовки вони не мали, і в тих місцях, куди не вдавалося проникнути, провадилася лише окомірна зйомка з великих відстаней.

І все-таки, незважаючи на ці труднощі, топографічною зйомкою був охоплений весь центральний Тянь-Шань. Винятками були плани тих місць, куди топографи зовсім не могли пробратися. Ці плани заповнювались неточно, за даними опитування киргизів-мисливців, або залишалися незаповненими.

Свій звіт про роботу в горах Тянь-Шаню топографи закінчують цікавими словами:

«Наука робитиме відкриття в центральному Тянь-Шані, дослідить льодовики, розриє надра землі, шукаючи різні багатства, але наука не переможе природи Тянь-Шаню, і ця природа буде захистом номада від натиску цивілізації, а в далекому майбутньому вони залишаться живими пам'ятками первісного людства».

Зрозуміло, що це пророкування не збулося.

Жовтнева революція пробудила всі народи нашої країни до нового творчого життя. Соціалістична культура перейшла через найвищі хребти Небесних гір до кочових народів, що живуть у гірських долинах.

Там, де доводилося пробиратись звіриними стежками, в диких і грізних ущелинах пролягли асфальтовані шосе; серед скель Боомського міжгір'я вже йдуть поїзди до Киргизького моря — озера Іссик-Куль, по голубих просторах якого плавають пароплави і моторні судна, а колишні номади

Серед засніжених вершин Тянь-Шаню Вірш Пушкіна схвильовано читають.

Кочовики, приречені невдалим пророкуванням на роль «живих пам'яток первісного людства», стали колгоспниками, кваліфікованими робітниками промисловості, письменниками, композиторами — активними будівниками комуністичного суспільства.

У Казахстані і в Киргизії видаються мовами цих республік твори основоположників марксизму-ленінізму, класиків російської і світової літератури, художні твори національних письменників. Відкриті Казахська і Киргизька Академії наук, державні університети, інститути, театри, філармонії; рідною мовою видаються газети, журнали.