Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 98

Коли відео закінчується, змушую Кістлера визнати, що йому також до вподоби гра під назвою «Наркопритон — Спецоперація». Він визнає, що у копів є роздягальня в підвалі департаменту поліції. Завдяки платникам податків її обладнано телевізором з плоским екраном діагоналлю п’ятдесят чотири дюйми. Хлопці заради розваги збираються там у перервах між маневрами відділу спецпризначення і влаштовують турніри з відеоігор. Слово за словом витягую ці свідчення з Кістлера під жалюгідні протести Фінні. Тепер він не хоче про це говорити, і тим погіршує власне становище і становище обвинувачення. Коли я з ним закінчую, його знищено і дискредитовано.

Сідаю, кидаю погляд на залу. Шеф поліції пішов, воно й на краще.

— Хто ваш наступний свідок, пане Фінні? — питає суддя Пондер.

На Фінні дивитися шкода — прокурор більше не хоче викликати жодного свідка. Усе, чого він хоче — сісти на найближчий потяг із міста. Він підглядає в блокнот і оголошує:

— Офіцер Бойд.

Бойд тієї ночі вистрелив сім разів. У 17-річному віці його було засуджено за водіння в нетверезому стані, однак згодом йому вдалося зняти судимість. Фінні невідомо про водіння в нетверезому стані, а мені відомо. У двадцять років Бойда з ганьбою звільнили з армії. Коли йому було двадцять чотири, його дівчина подзвонила 911 і поскаржилася на домашнє насильство. Усе це було зам’ято, не висунуто жодних обвинувачень. А ще Бойд відзначився у двох інших провалених спецопераціях, і він захоплюється тими ж відеоіграми, яким стільки часу приділяє Кістлер.

Перехресний допит Бойда цілком може стати видатним моментом моєї юридичної кар’єри.

Раптом суддя Пондер оголошує:

— Йдемо на перерву до дев’ятої ранку понеділка. Я хочу бачити юристів у своєму кабінеті.

22.

Щойно зачиняються двері, суддя Пондер впивається у Фінні поглядом і гарчить:

— Ваша справа — відстій. Ми судимо не ту людину.

Бідолашний Фінні це знає, але вголос погодитися не може.

Він взагалі в цей момент не може нічого сказати вголос. Суддя питає прямо:

— Ви плануєте усіх вісьмох спецпризначенців запросити за трибуну свідка?

— На цей момент відповідь — ні, — витискає з себе Фінні.

— Чудово, — підхоплюю я, — тоді викличу їх як свідків протилежної сторони. Я хочу, щоб усі восьмеро постали перед присяжними.

Суддя дивиться на мене із жахом. Я маю повне право так вчинити, і вони про це знають. Минає кілька секунд, поки вони уявляють кошмар, в якому решта шість іграшкових солдатиків постають перед присяжними, і я товчу їх, як безумець.

Суддя Пондер звертається до Фінні:

— Ви замислювались про зняття обвинувачення?

Звісно ж, ні. Фінні, може, деморалізований, але він все ще прокурор.

Взагалі у кримінальній справі суддя має право вилучити докази штату і винести вердикт на користь обвинуваченого. Таке трапляється рідко. Однак у цьому випадку статут твердить: будь-яка людина, яка стріляє в полісмена, коли він заходить в його чи її дім, незалежно від того, за правильною адресою з’являється поліцейський чи за хибною, винна у замаху на вбивство офіцера. Це поганий статут, непродуманий і жахливо написаний, однак, на думку судді Пондера, цей статут не дозволяє йому скористатися можливістю закрити справу.