Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 97

У набиранні балів чимало приємного. До того ж інтуїція мені підказує, що присяжні повністю на моєму боці і насолоджуються цією катастрофою поїзда.

— У які саме відеоігри вам подобається грати?

Він називає кілька безневинних, ледь не дитячих ігор, і знову має вигляд п’ятикласника-переростка. Вони з Фінні усвідомлюють, що на них чекає, і намагаються пом’якшити удар. Така поведінка Кістлера справляє ще гірше враження.

— Скільки вам років, пане Кістлер?

— Двадцять шість, — усміхається він, нарешті даючи чесну відповідь.

— І ви досі граєте у відеоігри?

— Ну, так, сер.

— Ви фактично провели тисячі годин, граючи у відеоігри, правильно?

— Мабуть.

— І одна з ваших улюблених — «Смертельна атака-3», правильно? — у мене в руках його свідчення, грубий стос паперів, в якому мені вдалося віднайти факт, що він захопився відеоіграми ще в дитинстві і любить їх досі.

— Мабуть, так, — каже він.

Відкидаю стос його свідчень, ніби він отруйний:

— Добре, а чи ви не засвідчили під присягою, що грали у «Смертельну атаку-3» впродовж останніх десяти років?

— Так, сер.

Переводжу погляд на суддю Пондера і звертаюся до нього:

— Ваша Честь, я хотів би продемонструвати присяжним ролик зі «Смертельної атаки-три».

Фінні шаленіє. Ми цілий місяць щодо цього сперечалися, і Пондер утримувався від прийняття рішення аж до цієї миті.

Нарешті він каже:

— Я заінтригований. Нумо подивімося.

Фінні роздратовано жбурляє записник на стіл. Пондер гаркає:

— Досить цієї театральщини, пане Фінні. Сідайте!

Рідко буває, щоб суддя приставав на мій бік, тож не знаю, як поводитися. Поки зі стелі опускається екран, освітлення в судовій залі тьмянішає. Технічний працівник підготував п’ятихвилинний ролик з відеогри. За моїм розпорядженням, він додає гучності, і присяжних вражає раптова поява зображення габаритного солдата, який висаджує двері, тоді як на задньому подвір’ї гримить вибух. Тварина, схожа на собаку, але з сяючими зубами і величезними кігтями, кидається вперед, і наш герой стріляє в неї. Злодії вигулькують у вікнах і в дверях, та він усіх вбиває наповал. Кулі — їх видно — розлітаються й рикошетять. Тіла розриваються на клапті. Крові по коліно. Люди верещать, стріляють і драматично вмирають, і за дві хвилини перегляду ми набачилися вдосталь.

Через п’ять хвилин уся судова зала потребує перерви. Екран вимикається, освітлення яскравішає. Свердлю поглядом Кістлера — він і досі за трибуною свідка:

— А ще вам подобається грати у «Вторгнення в будинок», так?

Він поводить плечима, безпорадно зиркає в напрямку Фінні і нарешті буркоче:

— Мабуть.

— Пане суддя, невже це справді стосується справи? — встає Фінні.

Суддя сперся на лікті, готовий до розвитку.

— Що ж, як на мене, дуже стосується, пане Фінні, — каже суддя. — Запускайте запис.

Освітлення тьмянішає, і протягом трьох хвилин ми дивимось подібний безглуздий хаос і кров. Якби я застав Старчера за грою в цей непотріб — здав би у спецлікарню. У якийсь момент присяжна номер вісім голосно шепоче: «Господи милосердний!» Спостерігаю за ними, поки вони з відвертою огидою дивляться на екран.