Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 94

Походжаючи по судовій залі, дивлюся на Дуґа. Він затулив обличчя руками, ніби знову переживає те нічне жахіття. Кидаю погляд на присяжних — деякі не вірять власним очам.

— Ви кажете, було темно, офіцере. Але ж ви були споряджені окулярами нічного бачення, чи не так?

— Так, — його добре підготували, тож відповідає він максимально лаконічно.

— А вони створені для того, щоб давати можливість офіцерам бачити в темряві, правильно?

— Так.

— Гаразд, то чому ви не бачили в темряві?

Відповідь очевидна; він трохи вагається, але він міцний горішок. Намагається ухилитися:

— Ну, я ж кажу, все було так швидко. Поки я зміг зорієнтуватися, вже пролунали постріли, і ми лише стріляли у відповідь.

— І ви не побачили Кітті Ренфро в кінці коридору, на відстані тридцяти кроків, одягнуту в білу піжаму?

— Ні, я її не бачив.

Невтомно допитуюся у нього про все, що він бачив і що мав бачити. Витиснувши з цієї теми все, що можу, знов повертаюся до теми поліцейської процедури. Хто дозволив залучити спецпризначенців? Хто був у кабінеті в момент прийняття рішення? Чи вистачило йому або комусь іншому здорового глузду сказати, що, можливо, в такій операції не було необхідності? Чому ви відклали початок до третьої години ранку, коли було так темно? Що спонукало вас повірити, що Дуґ Ренфро був аж таким небезпечним? Він починає губитися, втрачати самовладання. Дивиться на Фінні в пошуках підтримки, однак той нічим зарадити не може. Кидає погляд на присяжних — і не бачить нічого, окрім недовіри.

Я напосідаю, викриваю усе безглуздя їхніх процедур. Говоримо про їхню підготовку і спорядження. Мені вдається долучити до судового розгляду танк, і суддя Пондер дозволяє мені показати присяжним його збільшене фото.

Справжні веселощі починаються тоді, коли я отримую дозвіл звернутися до інших провалених операцій. Сумеролл брав участь у двох попередніх випадках надмірного застосування сили, і я розпитую його про ті епізоди. Час від часу він червоніє. Час від часу пітніє. Нарешті о 18:00, після того, як Сумеролл провів за трибуною чотири виснажливі години, суддя Пондер цікавиться, чи я вже закінчую.

— Ні, сер, я тільки почав, — відповідаю з непідробною бадьорістю, не відриваючи погляду від Сумеролла. Я такий заряджений, що можу продовжувати хоч до опівночі.