Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 93

20.

Перший свідок — впливовий посадовець з поліції штату. Звуть його Раскін, і його запрошують до трибуни розпочати неможливе — обґрунтувати дії поліцейських тієї ночі, коли вони вдерлися до будинку Ренфро. Фінні ставить прямі, надмірно відрепетирувані й передбачувані питання, заглиблюючись у тему «небезпечного» розквіту наркоторгівлі в інтернеті, «тривожного» зростання кількості підлітків, які купують і продають наркотики, і тому подібне. Я повсякчас підхоплююсь зі словами: «Ваша Честь, я протестую на підставі релевантності. Як стосуються ці свідчення Дуґа Ренфро?»

Після того, як суддя Пондер тричі відхиляє мої протести, він починає розчаровуватися. Фінні це відчуває і не зупиняється. Вони переходять до занудної докладної оповіді про заходи поліції штату, спрямовані на виявлення в інтернеті торгівців наркотиками. Загалом їм це вдається. Вони упіймали близько сорока осіб у нашому штаті. Хіба ж вони не розумні копи?

— Чи вбили ви ще когось? — вигукую я перше запитання, кидаючись у перехресний допит, який обіцяє бути тривалим.

Розпитую Раскіна про інші арешти. Чи залучалися загони спецпризначенців до виконання ордерів? Чи інші вторгнення в домівки також відбувалися о третій годині ранку? Чи мали інші підозрювані собак? Чи відправляли ви танки? На середині перехресного допиту змушую його визнати те, що всім відомо вже кілька місяців: вони увірвалися не в той будинок. Його небажання це визнавати помітно підриває довіру до нього.

За дві години я виставляю Раскіна цілковитим дурнем, який понад усе прагне втекти геть з-за трибуни свідка.

Я можу поводитись як безсовісний покидьок, коли моїм клієнтам загрожує смертна кара. Дайте мені безневинну людину, і я аж випромінюватиму зарозумілість і зверхність. Я це розумію, тому відчайдушно намагаюся справити враження, хоча б на присяжних, що насправді я не такий вже й поганий. Насправді я не дуже переймаюся тим, чи ненавидять мене, аби лиш не зненавиділи мого клієнта. Але представляючи таку святу людину як Дуґ Ренфро, я просто змушений говорити палко, та не образливо. З недовірою до органів юстиції, але достатньо переконливо.

Наступний їхній свідок — Чіп Сумеролл, керівник операції, лейтенант місцевої поліції. Його запрошують із кімнати свідків, приводять до присяги говорити правду. Як завжди, він одягнутий у форму з усіма значками й медалями, які в нього є. Повний однострій, з регаліями і відзнаками, тільки без службового пістолета і наручників. Це зухвалий тип з гордою поставою, міцними руками і короткою стрижкою. Ми перекинулися кількома словами, коли він давав попередні свідчення, і я дивлюсь на нього так, ніби він уже бреше. Фінні ставить запитання, отримуємо вже звичні оповідки. Вони докладніше зупиняються на його всебічній підготовці і досвіді, на його славних досягненнях. Методично проходяться по епізоду з Ренфро. Він надзвичайно майстерно перекладає відповідальність на інших, неодноразово повторює, що лише виконував накази.

Таке відчуття, що вся судова зала чекає, щоб я просто-таки розчавив його перехресним допитом, і мені доводиться себе контролювати. Починаю з коментарів щодо його однострою — який він гарний і професійний. Як часто він його надягає? Що означають деякі з медалей? Тоді прошу його описати однострій, який був на ньому в ту ніч, коли він увірвався в двері будинку Ренфро. Кожен елемент одягу і спорядження, кожну річ, від чобіт зі сталевими носками і до бойового шолома, ми обговорюємо кожну деталь. Питаю про напівавтоматичну гвинтівку, «Геклер енд Кох МР5», створену для ближнього бою, і найкращу на світі — гордо додає він. Питаю, чи користувався він нею тієї ночі, і він каже, що так. Допитуюся, чи це він зробив постріли, які вбили Кітті Ренфро, він заявляє, що не знає. Було темно, все було швидко. Полетіли кулі, поліцейські «прийняли вогонь».