Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 131

— Тобто ти мені не віриш? — огризаюсь я.

Насправді вона хоче мені вірити. Вона хоче, щоб моя розповідь була правдивою, бо в такому разі вона зможе використати її проти мене, коли вчергове притягне мене до суду. На моє запитання вона відповідати не хоче.

— То що тепер? — звертаюсь я до Вітті.

— Ого. Точно не знаю. Ми переговоримо з нашим супервайзером, а там видно буде.

— Сьогодні вдень я маю зустрітися зі слідчим із поліції, — кажу я. — Вони вдаватимуть занепокоєння, ставитимуть багато запитань, але результату не буде. Вони закриють справу до кінця тижня і тішитимуться сприятливим фіналом.

— А ви хочете, щоб ми відкрили справу? — уточнює Вітті.

Я дивлюсь на Джудіт і кажу:

— Можливо, нам спочатку варто це обговорити. Я схильний переслідувати Кемпа. А ти?

— Обговоримо, — каже вона.

Бітті і Аґн’ю розуміють сигнал і підводяться. Ми дякуємо їм, Джудіт проводжає їх з офісу. Повернувшись до конференц-зали, вона сідає навпроти мене і каже:

— Не знаю, що робити. Я зараз не здатна мислити чітко.

— Ми не можемо дозволити поліції виробляти таке, Джудіт.

— Знаю, але хіба ти вже не завдав їм клопотів? Якщо Кемп в такому відчаї, що зважився викрасти дитину, то він здатен на все. Тепер розумієш, чому я нервую весь час, коли Старчер із тобою?

Із цим я справді не можу сперечатися.

— Думаєш, Сванджер убив дівчину? — питає вона.

— Так, і можливо, не тільки її.

— Чудово. На тебе полює ще один псих. Ти — справжня катастрофа, Себастьяне, і ти можеш накликати біду на інших. Я тільки сподіваюся, що не на мою дитину. Сьогодні нам пощастило, а завтра може не пощастити.

Стукають у двері. «Заходьте», — озивається Джудіт. Ресепшіоністка розповідає їй, що надворі перед офісом репортер і оператор. Ще двоє телефонували в офіс.

— Позбудься їх, — каже Джудіт, дивлячись на мене.

Що ж я накоїв.

Нарешті домовляємося кілька годин нічого не робити. Я скасую зустріч з поліцейським-детективом — слідство все одно фіктивне. Йдучи, прошу в неї пробачення, але вона не хоче ніяких вибачень.

Я втікаю через задні двері.

7.

Репортери мене розшукують, але з мене вже досить. Мене й інші шукають: Лінк зі своїми хлопцями. Рой Кемп — після того, як дізнається, що я спілкуюся з ФБР. Можливо, навіть Арч Сванджер, який може будь-якої миті подзвонити і поцікавитись, чому я виклав усе поліцейським.

Напарник відвозить мене до «Кен Карз», звідти я рушаю у м’ятій «мазді» з пробігом 200 тисяч миль. Жоден адвокат, навіть найбідніший, нізащо не сів би в таку розвалюху. Я знав одного, який, банкрутуючи, орендував «мазераті».

Решту дня проводжу вдома, ховаючись і займаючись двома справами. Близько п’ятої телефоную Джудіт дізнатися, як Старчер. Добре, каже вона, і репортери пішли. Читаю місцеві новини, для яких «драматичне визволення» є основною темою. Вони подають якийсь старий знімок, на якому я заходжу до відділку поліції, і наголошують на тому, що заради порятунку сина я ризикував власним життям. Народ приймає на віру все, що зливає поліція. І це теж пройде.

За останні сімдесят дві години я спав лише шість годин, тож валюся на софу і просто провалююсь у сон. Одразу після 22:00 дзвонить телефон. Дивлюсь на номер і хапаю трубку. Це — Наомі Таррант, вчителька Старчера, розкішна дівчина, про яку я мріяв кілька місяців. Я п’ять разів запрошував її на вечерю і отримав п’ять відмов. Однак відмови щоразу ставали м’якшими. Мені не властиві ні талант, ні терпіння для традиційних романтичних ритуалів — пошуку, випадкових зустрічей, побачень наосліп, дурненьких дівчаток, незграбних телефонних дзвінків, рекомендацій друзів, нескінченних чатів в інтернеті. Знайомитись онлайн і брехати про себе незнайомим жінкам мені також бракує сміливості. А ще я боюся, що мене назавжди випалила і позбавила впевненості історія із Джудіт. Як в одній людині може вміститися стільки нікчемності?