Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 130

Кажу поліцейським, що я також не маю бажання позиватися. Рушаючи геть, нахиляюсь до Фанґо і шепочу:

— Скажи Лінку, що як почую ще хоч слово від тебе або від нього — звернуся до ФБР.

Фанґо глузливо пирхає, ніби він плює мені в обличчя.

5.

Гадаю, якийсь час доведеться провести з ФБР. Заходжу у приймальню фірми Джудіт за кілька хвилин по одинадцятій. Привітна ресепшіоністка теревенить з помічницею юриста. Вони усміхаються мені і продовжують свою бесіду. Мені не одразу спадає на думку, що вони вважають мене якимось героєм. Із дверей кабінету виглядає юрист, висловлює вітання. Настрій ледь не тріумфальний, а чому б і ні? Старчера визволено, він зараз у безпеці — дома, де йому й належить бути. Ми всі були приголомшені, шоковані, перелякані, і чекали, що справдяться найгірші побоювання. Але все закінчилося добре.

У просторій сучасній конференц-залі — Джудіт і двоє агентів ФБР, Бітті та Аґн’ю. Хоч моя права рука розпухла і тремтить, мені вдається потиснути їм руки, нічим не виказуючи, як мені боляче. Киваю Джудіт, відмовляюся від кави і цікавлюся, як там Старчер. Добре. От і чудово.

Говорити починає Бітті — пояснює, що Джудіт звернулася до ФБР в суботу надвечір, але вони не почали офіційного розслідування. Аґн’ю робить якісь нотатки, киває головою; що не сказав би Бітті — усе щира правда. ФБР не втручається в розслідування кіднепінгу, поки не отримає звернення від місцевої поліції або поки не буде доказів, що жертву перемістили через кордон штату. Ще якийсь час він розводиться розлого й самовдоволено. Я не перебиваю.

— Отже, — каже Бітті, дивлячись на мене, — ви хотіли зустрітися?

— Так, — відповідаю я. — Я точно знаю, хто викрав Старчера, і знаю навіщо.

Ручка Аґн’ю завмирає посеред слова, усі ціпеніють. Звівши брови, Джудіт каже:

— Розповідай.

Тож я розповідаю все, від початку й до кінця.

6.

Радість, яку відчувала Джудіт завдяки поверненню нашого сина, із плином моєї розповіді потроху розсіюється. Коли стає очевидно, що викрадення — безпосередній наслідок однієї з моїх сумновідомих справ, мова її тіла різко змінюється, їй уривається терпець. Тепер вона нарешті має чіткий доказ того, що я становлю небезпеку для Старчера. Певно, вона подасть документи вже сьогодні до вечора.

Уникаю її погляду, однак напруження в кімнаті й без того різко наростає.

Коли я завершую, Вітті виглядає ошелешеним. Аґн’ю списав своїми каракулями весь блокнот.

— Ну, здається, це і є причина, чому поліція не хотіла залучати нас, — констатує Вітті.

Аґн’ю погоджується з його словами. Джудіт питає:

— Ти можеш щось із цього довести?

— Я не казав, що можу це довести. Знайти докази буде складно, якщо взагалі можливо. Може бути зображення Ненсі з парковки далекобійників, як вона заводить дитину всередину, але готовий битися об заклад, що вона якимось чином маскувалася. Сумніваюся, що Старчер зможе упізнати того, хто вхопив його у парку. Не знаю. У тебе є якісь ідеї?

— Припущення про те, що поліція могла б викрасти дитину, — каже вона, — доволі неправдоподібне.