Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 129

Фанґо чатує на мене в холі, так само, як і три тижні тому. Я не зупиняюся, навіть не дивлюсь на нього. Він прилаштовується йти поруч зі мною:

— Знаєш, Руде, Лінк починає помітно непокоїтись через гроші. Я розповів йому про твого малого і все таке, і він, до речі, висловив занепокоєння.

— Передай Лінку, хай непокоїться про власні проблеми, — відрізаю я, не стишуючи кроків.

— Він так і робить, і так вже трапилось, що одна з його проблем — це ти і гроші.

— Дуже погано, — кидаю я і рушаю ще швидше.

Він силкується встигати за мною, силкується придумати якусь мудру репліку, однак припускається великої помилки:

— Знаєш, а твоя дитина, виявляється, не зовсім у безпеці.

Розвертаюся і викидаю потужний хук справа, який чудово цілить в підборіддя. Він рухається назустріч удару і не помічає його, доки не стає надто пізно. Його голова смикається так різко, що я чую хрускіт якоїсь з його кісток. Тієї ж миті з’являється думка, що я зламав йому шию.

Однак з його шиєю все гаразд, він вже потрапляв у бійки, і не раз, і його шрами це ясно засвідчують.

Фанґо розпластується на мармуровій підлозі, але, приземлившись, не рухається. Вирубався. Бездоганний нокаут, який я ніколи не зможу повторити. Хочеться для певності ще пару разів врізати йому по довбешці, але я краєм ока помічаю несподіваний рух. Інший відморозок рухається в моєму напрямку, лізучи рукою в кишеню — по зброю. Хтось кричить позаду мене.

Другий бандюк гепається так само незграбно, як Фанґо, від удару по голові кийком з нержавіючої сталі — Напарник зажди носить його в кишені пальта. Кийок створений саме для таких оказій. Довжина кийка у складеному стані — шість дюймів, але його можна розкласти до вісімнадцяти дюймів, та ще й наконечник його сталевий. Він легко може проламати череп, та він фактично для цього і створений. Кажу Напарнику віддати кийка мені і вшиватися. Підбігає охоронець, дивиться на двох непритомних типів. Подаю йому своє адвокатське посвідчення зі словами:

— Себастьян Руд, адвокат. Ці двоє намагалися напасти на мене.

Збирається натовп. Фанґо очунює першим, щось бурмоче, потирає щелепу, тоді намагається підвестися, але ноги його не слухаються. Нарешті, з допомогою охоронця, він встає і, все ще хитаючись, хоче йти геть. Поліцейський силоміць садовить його на найближчу лаву, поки лікарі швидкої займаються його приятелем. В кінці кінців другий тип приходить до тями, у нього на потилиці дуже велика ґуля. Кілька хвилин до неї прикладають лід, тоді садовлять його на лаву поруч із Фанґо. Підходжу дуже близько, свердлю їх поглядом. Вони не відводять очей. Медики швидкої дають мені прикласти до правої руки пакет із льодом.

Бути побитими для цих двох нічого не значить, і подавати до суду вони не будуть. Для цього треба було б пред’явити документи, відповісти на чимало запитань, а ще витримати прискіпливу увагу поліції. Вони працюють на Лінка Скенлона, вони не відповідають на питання. Зараз вони з нетерпінням чекають можливості забратися з будівлі назад на вулиці, де вони диктують правила.