Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 133

— Ніколи не бачила, щоб вона усміхалася.

— Гадаю, це трапляється десь раз на місяць.

Приносять маргариту у високих бокалах із солоними обідками, і ми охоче п’ємо. Коротко торкаємося в розмові її шлюбу і переходимо до приємніших тем. У неї були стосунки, кавалерів вистачає, і я можу зрозуміти чому. Її лагідні красиві карі очі такі гіпнотичні, такі спокусливі. В такі очі можна дивитися годинами і не припиняти питати себе, чи вони реальні.

Щодо мене — я не часто ходжу на побачення, часу нема, багато роботи і все таке. Стандартні відмовки. Вона, здається, у захваті від моєї роботи, непопулярних справ, скандальної репутації, від деяких бандитів — моїх підзахисних. Замовляємо енчіладас, я переводжу бесіду на інше. Невдовзі розумію, що вона дотримується одного з правил ідеального співрозмовника: дає говорити іншій людині. Тож я трохи повертаюсь назад і розпитую про її родину, коледж, про інші її роботи.

Я замовляю другу маргариту, вона свою допила до половини, і ми по черзі ділимося історіями зі свого минулого. Приносять таріль з енчіладас, а вона навіть не помічає. Судячи з її фігури, апетит у неї — як у пташинки. Не можу пригадати, коли востаннє у мене був секс, і що довше ми спілкуємося — то більше мене поглинає цей факт. Коли закінчую зі стравою і з напоєм, борюся з прагненням кинутися просто через стіл.

Однак Наомі Таррант не імпульсивна. Знадобиться час. Сьогодні вівторок, тож цікавлюся, що вона робить у середу. Не спрацьовує.

— Знаєте, чого мені справді хотілося б? — питає вона.

Та чого завгодно.

— Це може здатися дещо дивним, але насправді мене цікавлять змішані бойові мистецтва.

— Кейдж-файтинг? Ви хочете піти на кейдж-файтинг? — розгублююсь я.

— Це безпечно? — уточнює вона і пригадує невеликий епізод з безладом і наступні неприємності, які сталися зі Старчером. Тоді Джудіт вкотре подала на мене позов, а Наомі отримала повістку до суду.

— Якщо не здійметься бійка, це цілком безпечно, — запевняю я. — Підемо.

Насправді принаймні половина фанатиків, які приходять на бої і голосно вимагають крові, — це жінки.

Домовляємося про побачення найближчої п’ятниці. Я хвилююся, бо там буде черговий молодий боєць, якого мені треба оцінити. На мене виходив його менеджер — йому потрібна певна фінансова підтримка.

8.

Не дивно, що Дугу Ренфро велося не надто добре, відколи його дружину убив один з наших спецпризначенців. До процесу в цивільній справі ще два місяці, а Дуґ не чекає на нього з нетерпінням. Він уже виступав у суді, до нового виступу він не готовий.

Зустрічаємося на обід в порожньому кафетерії, я вражений тим, як він виглядає. Він сильно, навіть занадто сильно, схуд. Обличчя його змарніле й бліде, очі випромінюють біль і розпач самотнього знеможеного чоловіка.

— Я виставив будинок на продаж, — беручись до їжі, каже він. — Не можу там залишатися, надто багато спогадів. Вона ввижається мені на кухні. Я відчуваю, ніби вона спить поруч зі мною. Чую, як вона сміється в телефон. Вдихаю запах її лосьйону для тіла. Вона всюди, Себастьяне, і вона не зникає. А найгірше — нічого не можу з собою вдіяти, постійно згадую ті останні кілька секунд, постріли, зойки і кров. Я так себе звинувачую в тому, що щось пішло не так. Часто я опівночі виходжу надвір і йду до дешевого мотелю, сплачую там шістдесят баксів і до світанку вдивляюся у стелю.