Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 132

Наомі хоче поговорити про Старчера, тож ми говоримо. Запевняю її, що він жодним чином не постраждав. Він так і не зрозуміє, що трапилось, і я сумніваюся, що йому хтось розповість. Насправді його сорок п’ять годин бавили двоє людей, яких він сприймав як друзів. Завтра він буде у школі, він не вимагає особливої уваги. Я впевнений, що його мама прибуде з довгим переліком вимог і застережень, але це ж його мама.

— Ну й сука, — зроняє Наомі, уперше дозволяючи собі таке. Дивуюся, але мені це подобається. Кілька хвилин перемиваємо кісточки Джудіт і Аві, щодо якої погоджуємося, що голова у неї геть порожня. Я роками так не сміявся.

— Давайте повечерямо, — несподівано каже вона. Ах, життя героя. Сила слави. Репортери заявляють, що заради порятунку сина я ризикував власним життям, і жінки самі на мене кидаються.

Встановлюємо кілька правил. Побачення має бути великою таємницею. Школа прямо не забороняє неодруженим вчителькам ходити на побачення з неодруженими батьками, але таке точно не схвалюється. Тож для чого накликати на себе неприємності? Якщо Джудіт дізнається, вона може подати скаргу чи позов, чи викине ще якесь колінце зі свого нескінченного набору капостей.

Зустрічаємося ввечері у темному недорогому мексиканському закладі. Її вибір, не мій. Там, де ніхто не говорить англійською, ніхто й не підслухає. Нікому не треба перейматися, особливо мені. Наомі — 33-річна жінка, яка оговтується після розлучення. Без дітей, нічим особливим не обтяжена. Спочатку вона докладно розповідає мені, як минув день Старчера у школі. Як і очікувалось, Джудіт привезла його раніше і висловила певні настанови. Все минуло добре; ніхто не нагадував йому про його невелику пригоду. Наомі зі своєю асистенткою пильно за ним спостерігали, і, наскільки вони можуть судити, ніхто з його друзів нічого не казав. Він почувався цілком звичайно і весь день поводився так, ніби нічого не трапилось. Джудіт забрала його після занять і прискіпувалась до Наомі, власне, нічого незвичного.

— Скільки часу ви з нею були одружені? — зачудовано питає вона.

— За документами — менше двох років, але жити разом ми змогли лише перші п’ять місяців. Це було нестерпно. Я намагався дотерпіти до народження дитини, але тоді з’ясував, що вона вже зустрічалася зі своєю останньою коханкою. Я втік, малий народився, і відтоді ми весь час воюємо. Одруження було величезною помилкою, але ж вона була вагітна.