Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 111

Для нього це був би чудовий момент заперечити свою провину. Згодилося б щось просте й невигадливе на кшталт «Я не той, кого вони шукають». Натомість він каже:

— У мене вже були адвокати, кілька адвокатів, переважно призначені судом, та я ніколи не відчував, що можу їм довіряти, знаєте? Але вам, пане Руд, я довіряю.

— До справи, Арч. За гонорар 10 тисяч доларів я представлятиму ваші інтереси на стадії висунення обвинувачення. Як тільки вам висунуть обвинувачення і справа дійде до суду, моя робота завершиться. А тепер можемо переходити до обговорення нашої майбутньої співпраці.

— У мене нема 10 тисяч доларів і вважаю, що це забагато для стадії висунення обвинувачення. Я знаю, як працює система.

Щодо цього він не дуже помиляється. Десять штук за початкову стадію — це таки перебір, але я завжди починаю з високих ставок.

— Я не збираюся вступати в переговори, Арч. Я зайнятий адвокат, у мене повно клієнтів.

Він виймає з кишені сорочки згорнутий чек.

— Тут п’ять тисяч, це з маминого рахунку. Це все, що в нас є.

Розгортаю чек. Банк місцевий. П’ять штук. Підпис — Луїза Пауелл.

— Пауелл, — каже він, — це її третій чоловік, покійний. Мої батьки розлучилися, коли я був малий. Я так давно не бачив мого любого тата.

П’ять штук залишають мене у грі і в новинах, і це непогана плата за перший раунд чи й два. Я згортаю чек, кладу його собі в кишеню сорочки і дістаю договір про надання юридичних послуг. Мій телефон лежить на маленькому столику переді мною. Вібрує. Це дзвонить Напарник.

— Перепрошую, я на секунду. Мушу відповісти.

— Це ж ваш офіс.

— Двоє копів у білому джипі за п’ятдесят кроків од вас, — каже Напарник, — щойно під’їхали і дивляться на фургон.

— Дякую. Тримай мене в курсі.

Звертаюся до Сванджера:

— Ваші приятелі вас вистежили. Вони знають, що ви тут, і знають мій фургон. Немає нічого поганого в зустрічі адвоката з клієнтом.

Він хитає головою:

— Вони всюди снують за мною. Ви маєте мені допомогти.

Я докладно обговорюю з ним контракт. Коли все стає зрозуміло, ставимо наші підписи.

— Я негайно рушаю до банку, — оголошую для певності. — Якщо з чеком щось негаразд, контракт анульовується. Зрозуміло?

— Думаєте, я виписав лівий чек?

Не можу стримати посмішку.

— Його підписала ваша мати. Я не ризикуватиму.

— Вона забагато пиячить, але вона не шахрайка.

— Перепрошую, Арч. Я не те мав на увазі. Просто мені вже доводилось отримувати недійсні чеки.

— Як хочете, — відмахується від мене він.

Якийсь час сидимо, втупившись у стіл, і зрештою я кажу:

— Чи є щось, що ви хотіли б обговорити тепер, коли у вас є адвокат?

— У цьому симпатичному холодильничку пиво є?

Нахиляюся, відкриваю дверцята і виймаю банку пива. Він відкриває пиво і робить довгий ковток. Йому подобається.

— Це, певно, найдорожче пиво, яке я колись пив, — зі сміхом каже він.

— Як варіант. Зверніть увагу, жоден інший адвокат не пропонував би вам алкоголь у власному офісі.

— Так і є. Ви перший. — Ще один ковток. — Отож, Себастьяне, — тепер, коли я заплатив половину гонорару і ми підписали контракт, можна вас називати Себастьяном?