Читать «Адвокат негідників» онлайн - страница 110

Сподіваюся, щось подібне передалося й моєму синові. Стає очевидним, що зовні він, майже напевно, буде дуже подібним до мене і говоритиме, як я. Він дуже кмітливий, хоч, мушу визнати, що цьому він завдячує переважно своїй мамі. Джудіт і Ава не дають йому грати у відеоігри. Після справи Ренфро мене це хвилює.

— Що це? — питає він, беручи МакҐлейсі і дивлячись на дошку.

— Це називається нарди, старовинна настільна гра. Я навчу тебе грати.

— На вигляд складно, — коментує він, беручи ложку.

— Насправді ні. Я почав грати, коли мені було вісім років. У тебе вийде.

— Добре, — приймає виклик він. Я розставляю шашки і починаю з основ.

9.

Напарник паркує наш фургон на переповненому майданчику і йде до торговельного центру. Він зайде у двоповерховий ресторан, який займає одне крило торговельного центру, і знайде місце біля вікна у невеликому барі на другому поверсі. Звідти він стежитиме за фургоном, щоб побачити, хто ще стежитиме за фургоном.

О 16:00 Арч Сванджер стукає у розсувні двері. Відчиняю. Запрошую до свого офісу. Він всідається в зручному кріслі і роззирається. З усмішкою розглядає шкіряний салон, телевізор, стереосистему, софу і холодильник.

— Круто, — каже він. — Це справді ваш офіс?

— Справді.

— Я думав, така велика птиця, як ви, має розкішний офіс в одній з висоток у центрі.

— Колись мав, але його спалили. Тепер віддаю перевагу рухомим цілям.

Він якусь мить дивиться на мене, ніби не вірить, що я говорю серйозно. Замість дурнуватих блакитних окулярів на ньому строгі окуляри з чорною оправою, завдяки чому він виглядає якимось інтелігентнішим. Він одягнув чорний фетровий кашкет, на вигляд справжній. Хороший образ, ефективне маскування. З відстані десяти кроків і не скажеш, що це той самий хлопець.

— Справді? Ваш офіс спалили? — перепитує він.

— Так, років зо п’ять тому. Не питайте хто, бо я не знаю. Або наркодилер, або хтось із викритих копів. Особисто я думаю, що наркодилер, бо поліція продемонструвала певний ентузіазм, коли довелося розслідувати пожежу.

— Знаєте, а мені це подобається, пане Руд. Можу я називати вас Себастьян?

— Краще пан Руд, поки я не найнятий. Після того можете називати мене Себастьяном.

— Гаразд, пане Руд, мені подобається, що копи недолюблюють вас, а ви недолюблюєте їх.

— У мене багато знайомих поліцейських, і ми добре ладнаємо, — трохи перебільшую я. Мені подобається Нейт Спуріо і ще кілька. — Повернімося до справ. Я переговорив з детективом, нашим знайомим Денді Ріардоном, і у них не так багато доказів. Вони цілком упевнені, що ви винні, лише поки що не можуть цього довести.