Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 61

— Ні, Адаме. Цю ніч ми спатимемо в машині, бо вже надто пізно, щоб хтось міг надати нам притулок, не ставлячи незручних запитань. А завтра вранці, неодмінно вранці, ми поїдемо в Ґурдон.

— Чого ми там не бачили?

— Там постійний циганський табір. Нас нагодують. Покладуть спати десь у пристойному місці. Я маю там кузенів.

— І там ти маєш кузенів? Скільки ж їх у тебе?

— Не смійся, Адаме. Тепер ти мій фрал, а тому вони й тобі будуть кузенами.

50

Капітан Жорис Кальк не любив дивитися телебачення за сніданком. Він узагалі не любив телебачення. Але господиня кімнати для гостей, де знайшли собі притулок він та Макрон, певно, думала, що саме цієї послуги вони від неї чекають. Вона навіть стояла біля їхнього столу й коментувала для них місцеві новини.

— Я сподіваюся, ви як працівники поліції хочете знати все про останні злочини?

Макрон непомітно підкотив очі до неба. Кальк зосередив усю увагу на млинцях із бананами та яблучним мусом.

— У нас більше не шанують нічого священного. Навіть церкву.

Кальк розумів: він повинен сказати щось, аби йому не дорікнули за грубість.

— А що сталося? Хтось обікрав церкву?

— Ці, пане. Сталося щось набагато гірше.

— Святий Боже!

Макрон мало не вдавився омлетом і прикрив свою незграбність нападом кашлю, що примусило господиню протягом двох хвилин метушитися коло нього, наливаючи йому каву та подружньому плескаючи його по спині.

— І йдеться навіть не про церкву, інспекторе.

— Капітане.

— Капітане. Як я сказала, сталося навіть гірше. З Богородицею.

— Хтось украв Богородицю?

— Ні. Слава Богу, небо втрутилося. Злодіїв зупинено й покарано. Певно, вони хотіли вкрасти дорогоцінне каміння з її корони та з корони малюка Ісуса. Ніщо більше в нас не вважають святим, інспекторе. Ніщо більше.

— І з якою Богородицею таке сталося, пані?

— Але ж по телебаченню все сказали.

— Я їв, вельмишановна пані. Неможливо їсти й водночас дивитися телебачення. Це шкідливо для здоров’я.

— То була Богородиця в Рокамадурі, інспекторе. Сама Чорна Мадонна.

— І коли було вчинено спробу крадіжки?

— Учора вночі. І святилище було замкнене. А в них навіть був пістолет. На щастя, сторож вихопив його в одного з грабіжників — він там бився, як Яків із янголом. А тоді сама Богородиця чудодійно втрутилася й прогнала злодіїв.

— Чудодійно втрутилася? — Виделка Макрона зупинилася на півдорозі до його рота. — Проти пістолета? У Рокамадурі? Але ж, капітане...

Кальк подивився на стіл перед собою з глибоким розумінням у погляді.

— Ви маєте слушність, пані. У світі не залишилося більше нічого святого. Нічого.

51

— І той чоловік сказав, що опинився там випадково? Він удав, ніби допомагає вам?

Кальк намагався визначити вік сторожа, проте облишив свої спроби десь на сімдесяти двох роках.

— О так, пане. Це він привернув мою увагу до того, що у святилищі пролунав якийсь тріск.

— Але тепер ви думаєте, він був учасником банди?

— Безперечно, пане. Я в цьому переконаний. Я покинув його з пістолетом охороняти другого чоловіка. Мені треба було зателефонувати, ви ж розумієте, але проблема в тому, що мобільні телефони, які ми одержали від церковних властей, не працюють тут, під горою. З них нема ніякої користі. Нам доводиться йти назад до офісу й користуватися звичайним телефоном, коли виникає потреба когось про щось повідомити. Мені здається, вони це зробили умисне, щоб ми не зловживали своїми службовими можливостями. — Він перехрестився, каючись за свої нечестиві думки. —Але зрештою всі ці сучасні хитромудрі штукенції не працюють. От хоч би взяти комп’ютер, що належить моєму синові...