Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 60

49

— Я переконаний, ніхто нас не переслідував, — сказав Сабір, мружачи очі й намагаючись краще роздивитися придорожні знаки.

Вони вже уникли головної небезпеки, тепер на Національній автостраді номер двадцять серед багатьох машин могли запросто загубитися. Атмосфера полегкості в машині була дуже відчутна, так, ніби щастя й точний розрахунок допомогли їм вибратися з дуже тяжкої халепи.

— Як він?

Йола стенула плечима.

— Я не думаю, що щелепа в нього зламана. Хоч кілька ребер, безперечно, тріснули. Тепер він матиме добре виправдання для toj’o, щоб ледарювати.

Алексі, здавалося, хотів дати їй одкоша, але несподівано змінив намір і поляпав по кишені штанів.

— Чи повірите? Він був тут.

— Що там було в тебе?

— Гаманець. — Алексі в розпачі похитав головою.—Той клятий мерзотник украв у мене свого власного гаманця. І він був напханий грішми. Я міг би жити, як король. Навіть купити собі кілька золотих зубів.

Сабір засміявся.

— Не переймайся, Алексі. Певно, він боявся, що ми з’ясуємо його особу, і саме це врятувало тобі життя. Якби він не заходився насамперед шукати свій гаманець, він мав би час на те, щоб убити тебе раніше, ніж ми прийшли.

Увага Алексі знову переключилася на інше. Він підняв голову над сидінням і блиснув рештками зубів на Йолу:

— Гей, дівко. Я чув, ти сказала про моє ледарювання. Якби ж то він лише зламав мені ребра. Він ще й добряче стусонув мене в яйця.

Йола відсунулася від нього на задньому сидінні, яке вони з ним ділили.

— Це твоя особиста проблема. Я до них не маю найменшого стосунку.

— Ти це чув, ґаджо? Ця жінка холодна. Не дивно, що досі ніхто не намагався її вкрасти.

Йола підтягла коліна вгору, ніби захищаючись.

— Не тіш себе пустими надіями. Тепер, коли з твоїх яєць мало пуття, жодна жінка не захоче, щоб ти її вкрав. Адже ти станеш імпотентом, і вони шукатимуть когось іншого, якщо чогось такого захочуть. Або користуватимуться огірком.

— Це неправда! — Алексі, застогнавши, потягся вперед і плеснув Сабіра по плечу. — Ти згоден, Адаме, що це неправда? Хіба чоловік стає імпотентом, коли дістане удар по яйцях?

— Звідки мені знати? Це може бути, я думаю. Хай би там як, а через кілька днів ти про це знатимеш. — Сабір обернувся до дівчини. — Йоло, що ти мала на увазі, коли сказала «якщо вони чогось такого захочуть»?

Йола опустила погляд. Потім спрямувала його у вікно машини. Мовчанка запанувала між усіма трьома.

— О, здається, я зрозумів. Пробач мені. — Сабір прочистив горло. — Я хочу щось сказати вам обом. Щось вельми важливе.

— Ми ще не їли.

-Що?

— Не кажи нічого важливого, коли ти голодний або тобі щось болить. Бо тоді замість тебе говоритимуть голод та біль, і те, що ти скажеш, не матиме цінності.

Сабір зітхнув — він умів визнати свою поразку.

— У такому разі я зупинюся біля ресторану.

— Ресторану?

— Так. І нам треба пошукати готель.

Йола засміялася. Алексі спробував приєднатися до неї, але швидко замовк, коли зрозумів, скільки болю в ребрах та в щелепі коштуватиме йому сміх.