Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 58

Баль вивільнився з мотузок, які досі обв’язували йому плечі, і кинувся до нього.

47

Сабір пропхався повз сторожа й убіг до передпокою святилища. Там було поночі, й у темряві нічого не було видно.

Сторож натиснув на кілька невидимих вимикачів, і приміщення освітилося низкою прожекторів, схованих поміж балками стелі. Шматки зламаного дерева та обривки мотуззя валялися на кам’яних плитах у формі широкої дуги. Алексі лежав збоку за кілька футів від Чорної Богоматері, його обличчя було залите кров’ю. Якийсь чоловік нахилився над ним і нишпорив у його кишенях.

Сабір і сторож завмерли на місці. Поки вони дивилися, Алексі вистромив руку з-під тіла. У ній був пістолет. Чоловік, який над ним нахилився, відсахнувся назад. Алексі витяг руку з пістолетом перед собою, ніби наготувався стріляти в супротивника — але нічого не відбулося. Постріл не пролунав.

Незнайомець відступив до базиліки, не відриваючи погляду від Алексі й пістолета. В останню мить він подивився на Сабіра й посміхнувся. Дивлячись на нього, він черкнув пальцем по горлу.

Алексі впустив пістолет на підлогу. Коли Сабір знову подивився на те місце, де стояв незнайомий чоловік, його вже там не було.

— Він міг вийти назовні?

Сторож кивнув головою.

— Там є вихід. Через нього він, певно, сюди й потрапив.

Сабір нахилився над Алексі — його мозок тріщав, обмірковуючи безліч стратегій, які допомогли б їм вибратися звідси. Мелодраматичним жестом він притулив долоню до серця Алексі.

— Цього чоловіка важко поранено. Нам потрібна швидка медична допомога.

Сторож прочистив собі горло.

— Мобільний телефон тут не працює. Ми перебуваємо надто близько до гори. Приймальні тут теж немає. Я можу зателефонувати лише зі свого офісу, — сказав він, проте з місця не зрушив.

— Послухайте мене. Я маю пістолет. Я забезпечу захист цьому чоловікові й подбаю, щоб Чорній Богородиці не було завдано шкоди. Ідіть і зателефонуйте в поліцію та викличте «швидку допомогу». Це терміново.

Старий уже розтулив рота, збираючись щось відповісти.

— Або я сам піду й зателефоную, а ви залишайтеся тут. Ось вам пістолет, — сказав він, подаючи йому зброю, руків’ям уперед.

— Ні, ні, добродію. Вони не знатимуть, хто ви такий. Ви залишайтеся тут. Я піду.

Голос йому тремтів, і було таке враження, що він зараз упаде без тями.

— Будьте обережні на сходах.

— Так, так. Я буду обережний. Зі мною все гаразд. Усе гаразд.

Сабір переключив свою увагу на Алексі.

— Ти мене чуєш?

— Він збив мене з ніг стільцем. Кілька зубів мені розтрощив. — Голос Алексі лунав глухо, ніби він говорив із якогось закритого контейнера. — Мабуть, щелепа в мене також зламана. І кілька ребер.

— А все інше ціле?

— Думаю, що так. Я зможу йти.

4-NOSTRADAMUS

— Ми маємо не більш як п’ять хвилин на те, щоб вибратися звідси й дістатися до нашого автомобіля. На, візьми, — і він подав Алексі пістолет.

— Від нього ніякої користі. Він незаряджений.

— Візьми його все одно. І спробуй добре оговтатись, поки я загорну Богородицю.

— Подивися спершу на її основу.