Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 57

Валь знову опустив підборіддя на груди, ніби досі був непритомний. Проте очі в нього залишалися широко розкритими й пильно стежили за кожним рухом цигана.

Той тепер спускався вниз збоку від вітрини з Чорною Богоматір’ю в руках. Без найменшого вагання циган поставив статую на голову й уважно оглянув її основу. Поки Баль на нього дивився, Алексі обережно поклав Богородицю на підлогу й простерся ниць перед нею. Він по черзі обцілував, знову й знову притуляючись до них чолом, її ноги, малюка Ісуса та руку.

Баль закотив очі. Нічого дивного в тому, що цих людей досі переслідують. Він і сам відчував непереборне бажання переслідувати їх.

Циган підвівся на ноги й подивився на нього. Цікаво, як він це зробить? Ножем, напевне. Баль не міг собі уявити цигана, який стріляє з пістолета. Надто модерна зброя. Надто складна. Він, певно, неспроможний зрозуміти, як діє спусковий механізм.

Баль і далі тримав голову обвислою на груди. «Я мертвий, — твердив він собі. — Я не дихаю. Падіння вбило мене. Підійди ближче й переконайся в тому, що я неживий, діддікай. Лише подумай, як ти зможеш похвалятися своїми подвигами перед дівчиною. Яке враження справиш на ґаджо. Яким героєм постанеш в очах свого племені».

Алексі рушив до нього. На мить він нахилився, щоб підняти один із важких свічників.

«А, он що ти хочеш зі мною зробити. Забити мене на смерть, поки я прив’язаний до стільця? Чудово. Але спершу ти повинен з’ясувати, чи я досі живий. Навіть ти неспроможний принизити себе до того, щоб бити мертвого. Чи спроможний?»

Алексі зупинився перед стільцем, до якого був прив’язаний Баль. Він простяг руку й підняв голову Баля з грудей. Потім плюнув йому в обличчя.

Баль відхилився назад разом зі стільцем і завдав удару обома ногами, спрямувавши його вгору. Алексі зойкнув. Він випустив із руки свічник і впав, спершу навколішки, а потім, стогнучи, згорнувся калачиком на підлозі.

Баль уже стояв на ногах, але зі стільцем, прив’язаним до його спини, схожий на слимака. Він стрибнув до скорченого тіла Алексі, обернувся до нього спиною й ударив стільцем йому в голову.

Потім відкотився вбік, дивлячись одним оком на двері церкви, а другим — на Алексі.

Вигинаючись усім тілом, Баль спромігся перенести майже всю свою вагу на коліна. Потім випростався й дозволив, щоб вага стільця потягла його вниз, й ударився спиною об кам’яну колону. Він відчув, що стілець потроху розколюється. Він повторив цей маневр ще двічі, і стілець розпався на шматки в нього за спиною.

Алексі корчився на підлозі. Рукою він тягся по кам’яній підлозі до свічника, що з неї випав.