Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 52

— Що ти сказала?

— Алексі добрий злодій. Це одна з тих небагатьох справ, які він уміє робити як слід.

— О, я тебе зрозумів.

— А ти ніколи нічого не крав?

— Ні. Принаймні, останнім часом.

— Так я й думала. Циганові дозволяється щось украсти кожні сім років. Я маю на увазі, щось велике.

— І звідки походить це правило?

— Бо колись стара циганка побачила Ісуса, який ніс свого хреста на Голгофу.

— І що?

— І вона не мала найменшого уявлення про те, хто такий Ісус. Проте, побачивши Його обличчя, вона відчула до Нього жаль і вирішила вкрасти цвяхи, які приготували для Його розп’яття. Вона вкрала один, та коли наготувалася вкрасти другий, її схопили. Легіонери стали її бити. А вона кричала, щоб ті її пощадили, бо вона нічого не крала вже сім років. Один із учнів Христа почув її і сказав: «Благословенна ти, жінко. Спаситель дозволяє тобі й твоєму народові красти один раз на кожні сім років тепер і на віки-вічні. Саме тому на розп’ятті були тільки три цвяхи. І саме тому ноги Ісуса Христа були схрещені, а не розведені в обидва боки, як було передбачено.

— Ти ж не віриш у всю цю нісенітницю, чи ж не так?

— Звісно, я в неї вірю.

— І саме тому цигани крадуть?

— Ми наділені таким правом. Коли Алексі вкраде Чорну Богоматір, він не зробить нічого поганого.

— Я дуже радий це чути. А як щодо мене? Що, коли я знайду чоловіка, який на тебе напав, і вб’ю його? На що мені сподіватися?

— Він пролив кров нашої родини. Його кров має пролитися теж.

— Усе так просто?

— Убити людину, Адаме, ніколи не буває просто.

42

Сабір запитав, стоячи біля дверцят автомобіля:

— Хтось із вас має дозвіл на водіння автомобіля?

— Дозвіл на водіння автомобіля? Звісно, ні. Але я вмію водити машину.

— А ти вмієш, Йоло?

-НІ.

— Гаразд. Тоді зробимо так. Ти, Алексі, сідай за кермо. Ая спробую знайти на мапі іншу дорогу до святилища. Убивця Бабеля, безперечно, знає наш автомобіль, — певно, він знайшов його й супроводжував усю дорогу від табору. А тепер, коли він думає, що нарешті позбувся нас, не варто руйнувати цю ілюзію, обминувши його на дорозі, правда ж? — Він розгорнув карту перед собою. — Так. Схоже, ми зможемо обминути Л імож і доїхати до Рокамадура через Тюлль.

— Цей автомобіль має не дуже надійні гальма.

— А ти просто увімкни передачу, Алексі, і натискай на педаль газу.

— Яку передачу?

— Четверту, якщо рахувати скраю. Вона схожа на стремено коня, але її треба натискати трохи вбік.

Алексі зробив, як йому було сказано.

— Непогано. Вона змінює передачі автоматично. Ця машина ліпша, ніж «мерседес».

Сабір відчув погляд Йоли в себе на спині й обернувся до неї.

— З тобою все гаразд? Існує така штука, як запізнілий шок, ти, певно, знаєш. Він буває навіть у таких твердих горішків, як ти.

Вона стенула плечима.

— Зі мною все гаразд. — Потім вираз її обличчя захмарився. — Адаме, ти віриш у пекло?

— У пекло? — Він скорчив гримасу. — Мабуть, що так.

— А ми — ні, — вона похитала головою. — Цигани навіть не думають, що диявол, О Бенґ, такий уже поганий чоловік. Ми віримо, що кожен рано чи пізно потрапить до раю. Навіть він.

— Справді?