Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 45

Баль схопив жінку за волосся, просунувши руку крізь відчинене переднє вікно «пежо», і потягнув її з машини. Один із її черевиків застряг десь на межі між двома передніми сидіннями. Баль смикнув її з усієї сили, і там щось зламалося.

Баль потяг жінку до задніх дверцят. Він наполовину опустив шибку вікна й запхав голову жінки в отвір, усередину автомобіля. Потім підняв шибку, закрутивши її підіймальний механізм так туго, як тільки зміг і захряснув дверці автомобіля.

— Що там попереду? — Кальк потягся до щитка управління і трохи підвівся над своїм сидінням. — Ти ліпше пригальмуй.

-* Але ж ми...

— Пригальмуй.

Макрон зменшив швидкість.

Кальк став пильно придивлятися до того, що було попереду.

— Викликай швидку. Поквапся. I policejudiciaire^x.

— Ми їх загубимо.

— Дістань аптечку. И увімкни блимавку.

— Але ж ми себе викриємо.

Кальк відчинив дверцята ще до того, як автомобіль повністю зупинився. Він підбіг на негнучких ногах туди, де лежав чоловік, й опустився біля нього навколішки.

— Ось так, Макрон. Перекажи медикам, що він ще дихає. Але дуже слабко. І їм, певно, знадобиться корсет. Він міг пошкодити собі шию. — Він підійшов до жінки. — Пані, не ворушіться. Не пручайтеся.

Жінка застогнала.

— Прошу вас. Не смикайтеся. У вас зламана нога.

Кальк спробував опустити шибку, але механізм був пошкоджений. Обличчя жінки густо почервоніло. Було видно, що їй важко дихати.

— Макрон. Принеси молоток. Швидше. Треба розбити скло.

— Де я візьму молоток?

— Тоді принеси вогнегасник. — Кальк скинув куртку й обмотав нею жінці голову. — Усе гаразд, пані. Не пручайтеся. Нам треба розбити скло.

Напруга раптом покинула тіло жінки, і воно важко обвисло на автомобілі.

— Швидше. Вона перестала дихати.

— Чого ви від мене хочете?

— Розбий шибку вогнегасником.

Макрон відвів вогнегасник назад і з розгону вдарив ним у шибку. Вогнегасник відстрибнув від протиударного скла.

— Дай-но його мені. — Кальк схопив вогнегасник й ударив його дном по склу. — А тепер дай мені твою куртку. — Він обмотав куртку навколо своєї руки, застромив її в розбите скло, потім вивільнив звідти голову жінки й поклав її на згорнуту куртку. Нахилившись, він сильно вдарив її по серцю. Потім просунув два пальці їй під ліву грудь і заходився натискати на грудну клітку. — Макрон, коли я тобі скажу, двічі допоможи їй із диханням. Рот у рот.

Макрон нахилився над головою жінки.

— Ти викликав швидку?

— Так, капітане.

— Молодець. Ми це робитимемо, поки вони приїдуть. Вона має пульс?

— Так, капітане. Щоправда, дуже слабенький.

Двічі сильно натиснувши на грудну клітку жінки обома руками, Кальк подивився у вічі Макронові.

— Тепер ти мені віриш? Про другого чоловіка?

— Я завжди вірив вам, капітане. Але ви справді думаєте, що це зробив він?

— Дихай за неї. Двічі.

Макрон нахилився й подарував жінці два поцілунки життя. Кальк знову по два рази натискав їй на груди.

— Я не просто думаю, що це зробив він, хлопче. Я це знаю.