Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 39

— Так я й подумав. — Сабір почав обстукувати стінки скрині. Ти коли-небудь перевіряла, чи немає тут подвійного дна або тайника?

— Подвійного дна?

— Схоже, його нема.

32

— Я маю два повідомлення.

— Що ти маєш?

— Я одержав два окремі повідомлення від приладу для стеження. Схоже, ніби перед його екраном промайнула якась тінь.

— Ти його випробував так, як я тобі казав?

Макрон зробив ковтальний рух, який було чути. Кальк уже й так вирішив, що він йолоп. А тепер остаточно переконається в цьому.

— Так. Я випробував його дуже сумлінно. Я навіть випробовував його на відстані два кілометри, і він працював бездоганно. Ми, звісно, втрачаємо сигнал локатора, коли машина в’їжджає в тунель або припарковується в підземному паркінгу, але це та ціна, яку нам доводиться платити за надання об’єкту цілковитої свободи.

— Що ти хочеш цим сказати, Макрон?

— Я кажу, що коли ми його втратимо зі свого поля зору, то поновлення контакту з ним може забрати в нас багато часу.

Кальк розстебнув свій пасок безпеки й почав ворушити плечима, так, ніби з кожним кілометром, на який вони відцалялися від Парижа, він скидав із себе велику вагу.

— Я раджу вам знову застебнути його, капітане. Якщо ми потрапимо в аварію, то повітряна подушка не спрацює без нього нормально.

Щойно промовивши ці слова, Макрон відразу усвідомив, що припустився ще однієї з тих помилок, які дедалі більше погіршували стосунки з його шефом.

Проте цього разу Кальк усупереч своєму звичаю не скористався з нагоди зробити йому ще одне різке зауваження. Натомість він замислено задер підборіддя і став дивитись у вікно, пустивши повз вуха чергове порушення субординації його підлеглим.

— А тобі не спадало на думку, Макрон, що в машині може бути два прилади для стеження?

— Два, капітане? Але ж я поставив тільки один.

Макрон почав мріяти, яким щасливим було б його життя, якби він залишився працювати помічником батька в його марсельській пекарні, а не перетворився на цуцика, що перебуває в цілковитій залежності від похмурого капітана поліції, якому зовсім мало залишилося до відставки.

— Я говорю про нашого друга. Про того, який полюбляє телефонувати нам.

Макрон відразу зрозумів, що він має відповісти на це запитання. Ніхто не може звинуватити його в тому, що він недбало ставиться до своїх службових обов’язків.

— У такому разі він робить те саме, що й ми, капітане. І він знає про те, що ми встановили прилад для стеження і працюємо паралельно з ним.

— Добре міркуєш, хлопче, — сказав Кальк, зітхаючи. — Але я не думаю, що ця проблема надто його цікавить. А нас вона повинна цікавити й дуже цікавити. У мене поступово складається перед очима картина, яка не дуже мені до вподоби. Хоч я нічого не можу довести, звичайно. Насправді я навіть не знаю, чи існує цей чоловік, у якого в очах немає білків, чи ми просто створили демона у своїй уяві й нам слід цілком зосередитися на Сабірові. Але надалі нам треба бути набагато обережнішими.

— То ми маємо справу з демоном, капітане?

— Це тільки образний вислів.