Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 40

33

— Куди ми їдемо?

— До того місця, на яке вказує напис на дні скрині.

Алексі нахилився вперед із заднього місця й плеснув Сабіра по плечу.

— Ти мав би повідомити про це Йолу. Чуєш, лулуджї? Що ти думаєш про свого фрала тепер? Чи не залишить він тобі велику купу грошей, коли той псих його вб’є? У тебе багато грошей, Адаме?

— Якщо й багато, то не в мене.

— Але ж ти маєш гроші? В Америці, можливо. Ти можеш купити для нас «зелену карту»?

— Я можу подарувати тобі безкоштовно синець під оком.

— Отакої! Ти чуєш? Диво та й годі. Я прошу в нього «зелену карту», а він пропонує мені синець під оком. Цей чоловік, мабуть, належить до берберів.

— Ніхто нас не переслідує?

— Ні. ні. Я не раз визирав у вікно. І весь час за цим спостерігаю. Ми чисті.

— Це мене дивує.

— Можливо, він не знайшов автомобіля. Наші хлопці заховали його добре. Ти повинен дякувати за це мені, ґейджі. Вони хотіли розламати його й продати частини, але я пообіцяв, що ти їм заплатиш, якщо вони візьмуться охороняти його.

— Заплачу?

— Атож, заплатиш. А крім того, ти повинен заііовісти їм гроші, щоб вони одержали їх, коли ти помреш. — Алексі несподівано випростався. — Ей, ґейджі. Бачиш машину, що припаркована на бічному путівці? Зупинися відразу за нею.

— Навіщо?

— Зупинися й не запитуй.

Сабір підвів «ауді» до узбіччя дороги й звернув на путівець.

Алексі вийшов із машини й обережно обійшов навколо чужого автомобіля, трохи схиливши голову набік.

— Чудово. У машині нікого нема. Вони пішли десь прогулятися.

— Ти ж не збираєшся вкрасти її?

Алексі бридливо скривився. Він присів навпочіпки і став відкручувати номерні знаки автомобіля.

— Він зупинився.

— Але ти не зупиняйся. Проїдь далі. Проминай його. А якщо побачиш там іще одну машину, запам’ятай її. Ми викличемо підмогу.

— Чому б нам просто не заарештувати Сабіра й покінчити з цим?

— Бо цигани не дурні, хоч би що ти думав про них. Якщо вони не вбили Сабіра, то на це існує причина. — Кальк скинув поглядом на путівець. — Ти побачив, що він там робить?

— Вони. їх було троє. — Макрон невпевнено прочистив горло. — На їхньому місці я відкрутив би номерний знак від тієї машини. Про всяк випадок.

Кальк усміхнувся.

— Ти не перестаєш мене дивувати, Макрон.

— Чого ти сподіваєшся цим домогтися? Як тільки вони повернуться до машини, то побачать, що номерного знака на ній немає.

— Ні, — усміхнувся Алексі. — Люди не звертають уваги на такі дрібниці. Мине кілька днів, перш ніж він це помітить. До нього дійде, що ми зняли в нього номерний знак, лише тоді, коли поліція зупинить його на дорозі, вимахуючи пістолетами або коли його машину реквізують на паркінгу супермаркету.

Сабір стенув плечима.

— З твоїх слів можна зробити висновок, що крадіжка для тебе — буденна справа.

— Навіщо таке кажеш? Я безгрішний, як священнослужитель.

Йола заворушилася вперше:

— Я можу зрозуміти, чому мій брат знав про існування першого паперу. Мати дуже його любила. Вона ладна була розповісти йому про все на світі. Віддати йому все на світі. Але як мій брат міг довідатися про те, що було написано на дні скрині? Він не вмів читати.