Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 41

— Значить, він знайшов когось у таборі, хто вмів. Бо у своєму оголошенні він почасти використав ті фрази, що були там написані.

Йола подивилася на Алексі.

— Кого він міг там знайти?

Алексі стенув плечима.

— Лука вміє читати. А він був готовий усе зробити для Бабеля. Або за жменьку євро. Він також чоловік дуже хитрий. На нього вельми схоже, що це він усе спланував, а тоді послав Бабеля діяти замість себе.

— Цей Лука, — люто процідила крізь зуби Йола. — Якщо я з’ясую, що це зробив він, я нашлю на нього вроки.

— Уроки? — перепитав Сабір, подивившись на Йолу. — Що ти маєш на увазі, уроки?

Алексі засміявся.

— Вона гексі, ця дівчина. Відьма. Її мати була відьмою. І бабуся теж. Тому ніхто не хоче одружуватися з нею. Чоловіки бояться, що коли вони її налупцюють, вона отруїть їх. Або нагородить лихим оком.

— Вона зробить правильно.

— Що ти маєш на увазі? Чоловік повинен лупцювати жінку, бодай іноді. Бо як інакше він зможе закликати її до порядку? Вона буде тоді схожа на одну з ваших жінок-пайо. Що ніколи не стуляють рота. Ні, Адаме. Якщо якимсь чудом Йола знайде собі чоловіка, ти повинен будеш поговорити з ним. Пояснити йому, як із нею треба поводитись. Зробити так, щоб вона весь час була вагітною. Це найліпший спосіб. Якщо вона матиме дітей, за якими треба дивитися, вона не матиме часу гризти його.

Йола піднесла великого пальця до передніх зубів, ніби хотіла виколупати з них якогось небажаного хрящика.

— А як щодо тебе, Алексі? Чому ти досі неодружений? Я тобі скажу чому. Бо твій член розколотий на дві половини. Одна з них дивиться на захід, у бік пайо, а другу ти тримаєш у руці.

Сабір приголомшено похитав головою. Обоє усміхалися, так, ніби ця жартівлива пересварка дуже тішила їх. Сабір здогадувався, що вона радше зміцнює, аніж підриває їхні взаємини. Його несподівано опанували ревнощі, ніби він теж хотів би, щоб його поєднували з Йолою стосунки такої веселої, проте міцної приязні.

— Коли ви перестанете підколювати одне одного, хочете, аби я розповів вам, що написано — чи радше випалено—на дні скрині?

Вони обернулися й подивилися на нього з таким виразом, із яким дитина дивиться на того, хто прийшов розповісти їй казку на ніч.

— Ті фрази написано середньовічною французькою мовою. Як і заповіт. Це загадка.

— Загадка? Як така, приміром: «Я маю брата, що бігає без ніг і свистить без рота. Хто він?»

Сабір уже почав звикати до циганської манери мислити нелогічно. Спочатку такі репліки порушували порядок його думок і йому доводилося докладати чимало зусиль, щоб повернутися на стежку своїх міркувань. Але тепер він лише всміхнувся й відразу капітулював.

— Гаразд, я не знаю відгадки.

Йола стукнула кулаком по спинці його сидіння.

— Це вітер, йолопе. Усього-на-всього вітер.

Вони з Алексі гучно зареготали.

Сабір усміхнувся.

— То ви хочете знати, що я там прочитав? А тоді подивимося, чи ви так само майстерно відгадуєте загадки, як ставите їх?

— Гаразд. Ми тебе слухаємо.

— Текст французького оригіналу читається так:

Heberge par les trois maries

Celle de 1’Egypte la demibre fit La vierge noire au camaro duro Tirent le secret de mes vers a ses pieds.