Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 36

— Ні, капітане.

— Скажи мені, хлопче, як називається той квартал Марселя, де ти народився?

Макрон зітхнув.

— Канеб’єр.

— Я думав, то вулиця.

— То справді вулиця. Але так називається і квартал.

— Ти хочеш туди повернутися?

— Ні, капітане.

— Тоді повертайся до Парижа й замов там прилад для стеження. Коли ти його матимеш, сховай його де-небудь усередині автомобіля. А тоді випробуй, як він діятиме з відстані п’ятсот метрів, тисяча метрів, п’ять тисяч метрів. Ти мене зрозумів, Макрон?

— Зрозумів, капітане. Ще будуть якісь розпорядження?

Кальк похитав головою: — Більше ніяких.

ЗО

Ашор Баль страшенно нудився. Йому вже вкрай остогиділо це стеження — остогиділо лежати в підліску, густій траві або ховатися під кущами дроку. Протягом кількох днів йому було навіть цікаво спостерігати повсякденне життя циганів, безглузді звичаї культури, що не захотіла разом із рештою людства увійти в двадцять перше сторіччя. Досліджувати абсурдну поведінку цих му-рахоподібних істот, дивитися, як вони сперечаються між собою, обманюють одне одного, кричать і виявляють уважність та ніжність одне до одного у марних спробах залагодити ту шкоду, якої вони собі завдали, відвернувшись від сучасного суспільства.

На що можуть сподіватися ці йолопи, якщо католицька церква досі звинувачує їх за виготовлення цвяхів, які пробили руки й ноги Христа? В історії, яку Баль читав про ті події, розповідалося, що перед розп’яттям двоє ковалів відмовилися робити для римлян їхню брудну роботу, і їх було за це вбито. Третій коваль, до якого звернулися римляни, був циганом. Той циган щойно викував три довгі цвяхи. «Ось тобі двадцять динаріїв, — сказали йому п’яні легіонери. — По п’ять динаріїв за кожен із перших трьох цвяхів і ще п’ять за четвертий, який ти викуєш для нас, поки ми тут почекаємо».

Циган погодився виконати для них цю роботу, а вони тим часом вихилили ще по кілька келихів вина. Та коли він почав кувати четвертий цвях, перед ним постали привиди двох убитих ковалів і сказали, щоб він за жодних обставин не працював на римлян, бо вони хочуть розіп’яти на хресті праведного чоловіка. Легіонери, налякані привидами, кинулися навтіки, не ставши чекати четвертого цвяха.

Але на цьому історія не закінчувалася. Бо той циган був чоловік сумлінний і, вважаючи, що йому вже добре заплатили за роботу, заходився кувати четвертий цвях, знехтувавши застереженням двох убитих ковалів. Викувавши четвертий цвях, він занурив його, розжареним і червоним, у відро з холодною водою—та незалежно від того, скільки разів і як глибоко у воду він занурював розжарений цвях, цвях залишався м’яким і червоним. Наляканий тим, що накоїв, циган зібрав свої пожитки й кинувся навтіки.