Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 34

«Et aussy a legu£ et legue a Damoyselle Magdeleine de Nostradamus sa fiUe legitime et natureUe, outre ce que luy a este legue par sondt testament, savoir est deux coffres de bois noyer estant dans Vestude dudt codiciUant, ensemble les habiUements, bagues, et, etjoyaux que lade Damoyselle Magdeleine aura dans lesdts coffres, sans que nulpuisse voir ni regarder ce que sera dansyceux; ains dudt legat Геп a fait maistresse incontinent apres le dece dudt coUidtant; leqquel legat lade Damoyselle pourra prendre de son autorite, sans qu ’elle soit tenu de les prendre par main d’autruy ny consentements d'aucuns...»

— «І він також заповідає панні Мадлені Нострадамус, своїй законній і природній дочці, на додачу до того, що заповів їй у своєму заповіті, дві скрині, виготовлені з горіхового дерева, які стоять у кабінеті заповітодавця, разом із одягом, перснями та прикрасами, які вона знайде в тих скринях, з неодмінною умовою, щоб нікому, крім неї, не було дозволено дивитися на речі, які він помістив у тих скринях; отже, згідно з цим заповітом, ці скрині з усім, що в них складено, переходять у повне її володіння Після смерті заповітодавця; нехай цей заповіт буде наділений усією тією юридичною силою, яка може знадобитися вищеназваній панні, щоб ніхто не зміг, застосувавши фізичну силу або моральний тиск, перешкодити їй вступити у володіння цією спадщиною...

— Я не розумію...

— Усе дуже просто. Розумієш, у своєму первісному заповіті, до якого складовою частиною входить і цей додаток, Нострадамус заповів своїй старшій дочці Мадлені 600 крон, які мали бути виплачені їй у день її заміжжя, а двом свої молодшим дочкам він залишив по 500 крон-пістолів, які так само призначалися їм на посаг. Потім він раптом змінює намір за два дні до своєї смерті й вирішує заповісти Мадлені трохи додаткового майна. — Сабір поплескав по паперу, що лежав перед ним. — Але він хоче, щоб ніхто не бачив, г^осаме він їй залишає, тому замикає все цеудвох скринях, як тут написано. І щоб спростувати ревниві підозри, ніби він заповідає їй додаткові гроші, він перелічує, що вона знайде в тих скринях: прикраси, одяг, персні й усе таке. Однак замикати ці речі у скринях не мало ніякого глузду, хіба не так? Якщо він залишає їй те, що належить до законної родинної спадщини, то навіщо його ховати? Вона його найстарша дочка, і, згідно із середньовічним правом, ці речі мають дістатися їй. А якщо вони колись належали його матері, то всі про них знають, хіба ні?

Отже, у тих скринях він залишив для неї щось зовсім інше. Щось таємне. — Сабір похитав головою. — Ти не все мені розповіла, правда ж? Твій брат добре розумів, що Нострадамус непрямо передав вашим предкам на збереження, коли написав у своєму газетному оголошенні: «Загублені вірші... У рукописі». Такими були його слова. Отже, де той рукопис, у якому вони записані?

— Мій брат був йолоп. Мені боляче це казати, але він утратив здоровий глузд. Наркотики змінили його.