Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 35

— Иоло, ти не сказала мені всю правду.

Алексі нахилився й тицьнув її пальцем у бік.

— Розповідай далі. Ти повинна все розповісти йому, лулуджі. Він тепер голова твоєї родини. Ти перед ним у боргу. Пам’ятай, що сказав Булібаша.

Сабір відчував, що Йола досі не готова цілком довіряти йому.

— Може, буде ліпше, якщо я здамся поліції? Якщо я поводитимуся розумно, то, може, мені навіть пощастить переконати їх, щоб вони перевели увагу з мене на того чоловіка, який справді вбив твого брата? Тоді ти будеш у безпеці.

Йола вдала, ніби хоче сплюнути.

— Ти справді віриш у те, що вони це зроблять? Як тільки ти опинишся в їхніх лапах, вони примусять тебе вирити собі могилу ключем від власної камери, а потім ще й випорожняться на неї. Коли вони тебе схоплять, їм до нас не буде ніякого діла, як і тепер немає. Бабель був циган. Пайово нього байдужісінько. їм завжди було до нас байдужісінько. Варто лиш згадати, що вони зробили з нами під час війни з німцями. Вона ще й не почалася, а вони вже поквапилися інтернувати нас. У Монтреї та Белле. Як худобу. А потім дозволили німцям убивати кожного третього з наших людей, що жили у Франції. Якщо є один божевільний, то буде багато божевільних, а якщо божевільних багато — то це божевілля, так у нас кажуть. — Вона сплеснула долонями в себе над головою. — Немає жодного цигана, — жодного, ані з манушів, ані з ромів, ані з ґітанів, п’ємонтців, синті, кальдерашів, вільсі-канів, — у якого частину родини не було б вирізано. У ті часи, коли жила моя мати, кожен циган віком більш як тринадцять років мусив носити carnet anthropometrique d’identite. І ти знаєш, що вони записували в тому посвідченні? Висоту, ширину в плечах, пігментацію шкіри, вік, довжину носа та правого вуха. Вони ставилися до нас, як до тварин, що їх таврують, реєструють і посилають на бійню. Дві фотографії. Відбитки з усіх п’ятьох пальців. Усе це мало перевірятися, коли ми прибували в якусь комуну або покидали її. Вони кликали нас богемцями та романішлями — назвами, як ми вважаємо образливими. Цьому настав кінець лише в 1969 році. А ти ще дивуєшся, чому три чверті з нас, як, наприклад, мій брат, не вміють ані читати, ані писати.

Сабір мав таке відчуття, ніби по ньому промчав табун розлючених бізонів. Гіркота в голосі Йоли була надто реальною й не могла не діяти йому на нерви.

— Але ж ти вмієш. Ти вмієш читати. І Алексі вміє.

Алексі похитав головою.

— Я покинув школу в шість років. Мені не подобалося там навчатися. Навіщо мені читати? Хіба я не вмію розмовляти?

Йола підвелася на ноги.

— Ти сказав, що ті скрині виготовлені з горіхового дерева?

— Так.

— І що ти тепер мій фрал? Що ти добровільно береш на себе відповідальність за мене?

— Так.

Вона показала на яскраво розмальовану скриню в себе за спиною.

— Ось одна з тих скринь. Доведи мені серйозність своєї обіцянки.

29

— Це той самий автомобіль, — сказав капітан Кальк, знову опускаючи брезент на номерний знак.

— Ми його заберемо? — запитав Макрон, відкриваючи свій мобільник.

Кальк спохмурнів.

— Ох, Макрон, Макрон, Макрон. А ти поміркуй над цим у такий спосіб. Цигани або вбили Сабіра, і тоді його останки, певно, уже розкидані на території сімох департаментів, підживлюючи тамтешню флору та фауну. Або, ймовірніше, він зумів переконати їх у своїй невинності, і саме тому вони ховають і зберігають для нього автомобіль, а не перефарбували його й не продали росіянам. Ми зробимо набагато краще — адже спостереження за табором навряд чи щось нам дасть — просто почекаємо, поки він сюди прийде, щоб забрати машину. Чи ти досі вважаєш, що нам треба викликати допоміжну бригаду з її коловоротами, сиренами та гучномовцями і, як ти кажеш, забрати машину?